Вибрані поезії

Опис:

Олександр Афанасьєв-Чужбинський є відомим українським письменником, вченим і мовознавцем 19 століття. Товаришував із Тарасом Шевченком і їздив разом із ним у подорож Лівобережною країною. Деякі тексти Олександра Афанасьєва-Чужбинського  дуже близькі до стилістики народних пісень.   До збірки вибраних поезій увійшли такі тексти:   О, як весело глядіти... Скажи мені правду, мій добрий козаче... Над гробом Т.Г.Шевченка Безталання Весна Дівоцька правда Думка Жаль Місяць Метіль Могила Огнище Осінь Пісня Прощання Роздум'я Співака Товаришеві Шевченкові

Олександр Афанасьєв-Чужбинський

ВИБРАНІ ПОЕЗІЇ

 

 

* * *

 

О, як весело глядіти,

Як сміються всі на світі,

А я з горя поманеньку

Наллю чарочку повненьку,

Вип’ю добре, посмакую

І сам з кого покепкую.

Світ широкий, своя воля,

Хоч і злая моя доля,

А мого тільки на світі —

Як на людей поглядіти,

Їх веселлям упитаться.

Бо з мене хто сміється,

То ніколи не минеться;

Бо я біс такий удався,

Що хто з мене посміявся,

Хай як хоче забуває —

Через десять год згадає,

Бо такеє чудо буде,

Що побачать усі люде —

Не побачать, то почують

Та із того покепкують.

А я з горя поманеньку

Наллю чарочку маненьку

Та на неї подивлюся,

Вип’ю та й сам посміюся.

Нехай оце оттак буде.

Послухайте, добрі люде,

Хоч я чортеня скажене,

Та не смійтесь тільки з мене.

Хоч я з того й не заплачу —

То все я чую і вибачу,

І як і я вдеру вірші —

Буде, братця, комусь гірше.

* * *

 

Є.П. ГРЕБІНЦІ

 

Скажи мені правду, мій добрий козаче,

Що діяти серцю, коли заболить?

Як серце застогне і гірко заплаче,

Як дуже без щастя воно защемить:

 

Як горе, мов терен, всю душу проколе,

Коли одцуралось тебе уже все

І ти, як сухеє перекотиполе,

Не знаєш, куди тебе вітер несе?

 

— Е, ні! — кажеш мовчки. — Скосивши билину,

Хоч рано і вечір водою полий, —

Не зазеленіє; кохай сиротину,

А матері й батька не бачити їй!

 

Отак і у світі: хто рано почує,

Як серце застогне, як серце зітхне,

Той рано й заплаче, а доля шуткує:

Поманить, поманить та й геть полине.

НАД ГРОБОМ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

 

Не в степу, не на могилі —

Над Дніпром широким —

Ти заснув єси, Кобзарю,

Вічним сном глибоким.

 

Над Невою, під снігами,

При похмурім сонці

Ти поліг єси, мій друже,

На чужій сторонці.

 

У головах не посадять

Червону калину,

Не привіта соловейко

Твою домовину.

 

Не закує і зозуля

Де-небудь в куточку,

У цвітючім та пахучім

Вишневім садочку...

 

Круг тебе чужа чужина...

Та не чужі люде:

Є кому тебе оплакать,

Є — і довго буде.

 

Покоління поколінню

Об тобі розкаже,

І твоя, Кобзарю, слава,

Не вмре, не поляже!

Читати далі
Додати відгук