Великий льох

Жанр: Українська класика

Правовласник: Bookland Classic

Дата першої публікації: 2012

Опис:

«Великий льох» є культовою поемою-містерією Тараса Шевченка. В ній осмислено найважливіші екзистенційні питання людського існування. Біля церкви в селі Суботів зустрілися три душі. Вони неприкаяні, бо святий Петро не пускає їх до Царства Небесного. Перша душа належить дівчині, що з повними відрами перейшла дорогу Богдану Хмельницькому, коли гетьман їхав присягати до Москви. Друга душа належить дівчині, що напувала коня Петру І, коли той приїздив після штурму Батурина. Третя душа належить немовляті, що усміхнулося цариці Катерині ІІ. Поруч із душами виникають образи трьох ворон і трьох лірників. Ворони втілюють біди українського народу, а лірники власне є митцями, що носять людську пам’ять і своїми піснями не дають забувати.  Великий льох є метафорою… тільки після того, як його розкопають, душі потраплять до Раю. От тільки коли?

Тарас Григорович Шевченко

Великий льох

Положилъ еси насъ [поношеніе] сосЂдомъ нашымъ, подражненіе и поруганіе сущымъ окрестъ насъ. Положилъ еси насъ въ притчу во языцЂхъ, покиванію главы въ людехъ.

Псалом 43, ст. 14 и 15.

ТРИ ДУШІ

Як сніг, три пташечки летіли

Через Суботове і сіли

На похиленному хресті

На старій церкві. «Бог простить:

Ми тепер душі, а не люди,

А відціля видніше буде,

Як той розкопуватимуть льох.

Коли б вже швидче розкопали,

Тойді б у Рай нас повпускали,

Бо так сказав Петрові Бог:

„Тойді у Рай їх повпускаєш,

Як все москаль позабирає,

Як розкопа великий льох“».

І

Як була я людиною,

То Прісею звалась;

Я отутечки родилась,

Тут і виростала,

Отут, було, на цвинтарі

Я з дітьми гуляю

І з Юрусем-гетьманенком

У піжмурки граєм.

А гетьманша, було, вийде

Та й кликне в будинок,

Онде клуня. А там мені

Читати далі
Додати відгук