Таємниця старої пекарні

Жанр: Підліткова література, Детективи, Світова кухня

Правовласник: Glowberry Books

Дата першої публікації: 2011

Опис:

Улюблений дитячий детектив. Нове розслідування юного детектива Юлі в уже улюбленому форматі пригодницької енциклопедії. Знайди на сторінках книги рецепт ідеальної паляниці!

cover_hleb_en_01.jpg

РОЗДIЛ I
Несподівана зустріч

– Юсю, а спустися-но за хлібом!

Булочна знаходилася просто у старому будинку, в якому жила бабуся дівчинки Юлі. А дівчинка Юля саме гостювала у неї на літніх канікулах. Бабуся була старенькою, але не старіша, ніж будинок. 

А ось він був узагалі старий як світ, на ньому навіть табличка висіла: «Пам’ятник архітектури».

«Як же це чудово жити у пам’ятнику!» – думала дівчинка кожного разу, коли батьки відвозили її до бабусі.

З третього поверху Юля скотилася вниз по широких дерев’яних поручнях. А на першому поверсі, навіть не виходячи на вулицю, зайшла в булочну. В пам’ятнику архітектури все було влаштовано просто і знаходилось під рукою.

Запах із булочної розносився по всьому під’їзді, та особливо чудово пахло в самому магазині.

nachaloEnd.tif

Юля підійшла до прилавка і остовпіла. 

У новому продавцеві вона впізнала... капітана міліції Садовнікова, з яким познайомилася ще коли була зовсім маленькою і ходила до дитячого садка. Капітан тоді розслідував справу про викрадений горщик. Відтоді він помітно посивів, хоча пройшло не так вже й багато часу.

– Доброго дня, – здивовано промовила дівчинка.

Капітан приклав вказівний палець до губ і якимось чужим голосом тихо промовив:

– Тссс! Зви мене пекарем Булкою!

– Як булкою?

Садовніков набув таємничого вигляду.

– Не булкою в значенні хліба, а Булкою в значенні прізвища. Я тут на секретному завданні, працюю під прикриттям і під псевдонімом. 

До речі, добре, що ти з’явилася в потрібному місці і в потрібний час. 

Я цього навіть чекав.

– Де, де я з’явилася?

– Саме тут з’явилася. Мені знадобиться вірний помічник, а ти – людина надійна. Приходь о десятій годині вечора, коли буде перезміна, – ознайомлю тебе із суттю справи.

Дівчинка Юля хотіла сказати, що о десятій годині вечора її ніхто з дому не відпустить, але у цей момент до магазину ввійшов покупець. Капітан Садовніков, точніше пекар Булка, кашлянув:

– Кхе-кхе, так що ви казали: хліб, батон і… ?

bulkaE.jpg

– Круасан, – підіграла Булці Юля.

Заплативши за хліб, вона вийшла.

– Який все-таки неймовірно смачний хліб печуть у нашій булочній. Щоправда, у моєму дитинстві він був ще смачніший, – сказала бабуся, коли Юля принесла додому покупки.

– Бабусю, а що таке може трапитися у булочній, щоб там з’явилася міліція?

– Це де ж міліція, внизу?

– Ні, міліції там немає, – змушена була сказати неправду дівчинка, адже Садовніков попередив, що справа секретна, – але якби була, то через що?

Бабуся на мить замислилася.

– Ну, наприклад, хтось міг пограбувати касу. Чи викрасти головного пекаря. Чи вкрасти все борошно! Та хіба мало причин?!

Дівчинка Юля кивнула і пішла до своєї кімнати. Бабусині версії здалися їй занадто непереконливими – став би капітан Садовніков прикидатися пекарем Булкою через якесь там пограбування! Хоча, якщо викрали головного пекаря, то...

То в будь-якому випадку треба придумати, як вийти з дому о десятій годині вечора.

egipet_copyEnd2.psd


Перепічки, знайдені вченими в гробниці фараона Рамзеса III, вважаються найдавнішими з хлібів, що дійшли до нас, – їм уже більше трьох тисяч років. Як тільки хліб з’явився у раціоні людини, до нього відразу почали ставитися із забобонною повагою. У Стародавньому Єгипті хліб, як золото і сонце, позначався одним знаком – кружальцем з крапкою у центрі. Тоді вважалося, що людина, котра з’їла страву без хліба, буде покарана богами, тому що вчинила великий гріх. 


egipet%20copyEnd2.tif

РОЗДIЛ II
Справа пекаря Булки

Вийти з квартири виявилося справою нескладною. Бабуся засинала о дев’ятій годині вечора. Тепер треба було тільки взяти ключі, дочекатися свого часу і тихенько спуститися вниз. Що дівчинка Юля і зробила.

У булочній був тільки пекар Булка.

– Зараз перезміна. Усі, хто працював удень, розійшлися по домівках, а нічна зміна приходить на одинадцяту вечора, – прохрипів він.

– Вони працюють усю ніч? – здивувалася Юля.

– Звісно. Люди хочуть купувати вранці теплий духмяний хліб. Отже, пекарям доводиться працювати ночами. Ходімо, покажу, як тут усе влаштовано.

– А можна спершу розповісти про справу?

– Можна і про справу. Але ти все одно переодягнися в халат, і ковпак не забудь. Пекарня – це храм, і заходити туди слід в усьому чистому.

Дівчинка Юля дістала зі спеціальної шафи халат і ковпак.

3gallery%20copyEnd4.tif

– Справа дуже заплутана. Цей будинок колись належав сімейству, яке займалося пекарською справою. Кажуть, воно знало рецепт ідеальної булки!

– Ідеальні булки пече моя бабуся!

– Може бути і так... Коли сталася революція, будинок у пекарів відібрали, вдалося відвоювати тільки саму булочну, бо хліб людям потрібний у будь-які, навіть найпохмуріші часи. Проте пекарі вирішили не ділитися з новою владою секретом ідеальної булки, хоча і продовжували випікати найсмачніші хлібці у місті. Вони сподівалися приберегти його до кращих часів.

– А коли настануть кращі часи? – запитала дівчинка Юля.

– Ну, сподіваюся, вони вже настали. У всякому разі, до нас дійшли відомості, що рецепт зберігається десь у будинку.

– Тоді потрібно дати оголошення: «Хто знайде рецепт ідеальної булки, хутко несіть його в пекарню!»

– Це було б занадто просто. До того ж, ми дізналися, що за рецептом полюють іноземні шпигуни.

– Навіщо здалось їм за ним полювати? Ми ж можемо з ними поділитися!

– Можемо, якщо знайдемо його першими. А якщо його знайдуть шпигуни? 

– Гм, – дівчинка Юля нахмурила лоба.

3gallery%20copyEnd4.tif

– Якщо рецепт викрадуть, то ми платитимемо в три рази більше за нашу ж булку, але яку нам привозитимуть уже з-за кордону. А це ще й економічна залежність від інших. Отже, на кону – престиж держави!

– І смак хліба! – зворушено додала дівчинка Юля.

Пекар Булка подивився на дівчинку і посерйознішав. Тим часом вони зайшли в пекарню.

– Це печі, – показав новоспечений пекар на печі. – А ось холодильники, в них ми зберігаємо готові до випічки заготівки. Ось сховище борошна. Ось апарат, що замішує тісто.

Усе навкруги для Юлі було новим і цікавим. Нарешті Булка і дівчинка ввійшли до окремої кімнати, у якій знаходилися дивні ніші. Над кожною з них були написи: France, Germanу, Italy і так далі.

– Що це за ніші?

– Це портали, за допомогою яких пекарі різних країн спілкувалися, ділилися досвідом і майстерністю та допомагали один одному у важку хвилину. На жаль, секрет порталів втрачений, як і рецепт ідеальної булки. Але в цій кімнаті все одно підтримують чистоту і порядок, сподіваючись на кращі часи.

– Ви ж казали, що вони вже настали.

Пекар Булка почухав потилицю.

– Очевидно, ще не зовсім. А ти знаєш, звідки у батона надрізи? – несподівано змінив тему Булка.

– Ні, – відповіла дівчинка Юля.

– Це дуже цікава історія. У давнину в селах хліб випікала одна людина. Кожен житель приносив їй свою заготівку з тіста і, щоб не переплутати її з іншими, робив на ній особливий надріз, не схожий на надрізи інших. 

По цих малюнках усі й упізнавали свій хліб.

– Ой, як цікаво!

– Потім, щоправда, хліб стали випікати на заводах. Але, як данина поваги традиціям, надрізи робити не припинили. Тільки тепер вони стали винятково декоративним елементом.

– Пекарю Булка, ви так цікаво розповідаєте, але навіщо вам я?

pekarnja%20End.tif

– Хочу, щоб ти була моїми вухами й очима. Я не можу знаходитися скрізь одночасно. Дитину ж ніхто ні в чому не запідозрить. Скажемо, що ти моя родичка, приїхала до мене на канікули, а сидіти з тобою нікому, – ось ти весь день у пекарні і тинятимешся. Можливо, почуєш і побачиш більше, ніж я. А вдома скажеш, що тебе беруть сюди ученицею.

– А це усе не є небезпечним? – поцікавилася дівчинка Юля: 

все-таки розмова йшла про міжнародних шпигунів.

– Небезпечно, – чесно зізнався пекар Булка, він же капітан Садовніков.

– Тоді я згодна. Тільки якщо ви завжди будете поруч!

– Це я тобі обіцяю.


Малюнки на хлібі з’явилися ще у Стародавньому Єгипті. 

Знаками позначали різні сорти хліба і просто прикрашали булки. Це були візерунки у вигляді хрестиків, квітів або знаку роду. 

На дитячих булочках зображували котенят, індиків і півнів.

У Середні віки в Англії кожен пекар повинен був позначати свій хліб власним знаком, щоб покупці могли поскаржитися королю на якість хліба, якщо вона раптом виявлялася невисокою.

У Німеччині взагалі придумали прикрашати пряники повчальними картинками: Діва Марія з немовлям, Адам і Єва, зображення весіль і народження дитини. Розмальовані пряники спочатку довго розглядали, а вже потім їли.

РОЗДIЛ III
Підозрілі особи

Уранці по дорозі до ванної кімнати Юля зіткнулася у коридорі з незнайомцем.

– Е, – сказала вона.

– Юсю, познайомся! Це мій старий приятель – містер Бред. Він приїхав до нас погостювати з Англії, – сказала бабуся, виглянувши з кухні.

– Юля, – відрекомендувалась дівчинка Юля.

– Містер Бред, – відрекомендувався містер Бред.

Містерові Бреду було невідомо скільки років. З одного боку, невідомо тому, що Юлі про його вік ніхто не сказав ані слова, а відразу лізти до нього з такими питаннями було нетактовно. З іншого боку, бабусин приятель на вигляд виявився не молодшим за бабусю, а скільки років їй, не знали навіть Юлині батьки, від яких бабуся наполегливо приховувала дані про рік свого народження.

Крім того, у англійця був величезний горбатий ніс, сиві бакенбарди і колючий погляд.

«Якийсь він підозрілий», – подумала Юля.

За сніданком дівчинка оголосила, що її запросили до булочної ученицею. Містер Бред на цьому оголошенні сіпнувся і суворо поглянув на бабусю.

prjanik%203glavaRu.tif

– Навіщо юній панянці на канікулах іти в булочну ученицею? – запитала вона внучку.

– Ну як, бабусю, це ж цікаво! Крім того, у нас завжди буде свіжий хліб!

– Він у нас і так завжди свіжий, добре, що булочна знаходиться у самісінькому будинку.

– Я хочу навчитися пекти так само смачно, як і ти, – сказала дівчинка Юля.

Бабуся посміхнулася.

– Ну, я могла б і сама тебе навчити.

– Ти прийматимеш у мене іспит, а навчуся я у пекарні.

– Гаразд, Юсечко. До речі, у старі часи підмайстрів у булочні набирали з десяти років. А зараз неповнолітніх офіційно приймати на роботу не можна. Отже, вважай, що тобі пощастило. Коли ж у тебе перший навчальний день?

– Сьогодні! І я вже спізнююся...

– А ось це недобре, – втрутився у розмову містер Бред.

«Усе-таки він якийсь підозрілий», – ще раз подумала дівчинка Юля і вискочила з кухні. 

У булочній кипіла робота. Пекар Булка провів Юлю в пекарню.

– Це наш шеф-кухар – пан Хлібородов, – представив він людину з такими ж бакенбардами і горбатим носом, як у містера Бреда. Тільки шеф-кухар виявився у два рази молодшим.

– А Юля – моя родичка, мені немає куди її подіти. То ж нехай вона у нас побуде.

– Приємно познайомитися! – відповів пан Хлібородов.

– І мені, – сказала дівчинка, хоча зовнішня схожість шеф-кухаря з містером Бредом здалася їй підозрілою.

– Ідемо далі, – сказав пекар Булка. – Наш молодший майстер – Коля Зернятко.

Юля подивилася на нову людину, і її очі так і полізли на лоба. Коля як дві краплі води був схожий на пана Хлібородова, який, у свою чергу, мав схожість із містером Бредом. Тільки Зернятко був молодшим за шеф-кухаря і вже точно набагато молодшим за англійця.

– Дуже приємно, – сказала вона. 

А коли Булка вивів її у коридор, не втрималася і швидко заговорила: 

– Ви хіба не бачите, що тут усі дуже схожі? Вам не здається це підозрілим?

– Заспокойся, у пекарі кого попало не беруть. В усякому разі, у пекарські клани. Вони тут усі родичі. Тому і виглядають однаково.

– Гаразд, – погодилася зі схожістю пекарів дівчинка. – Може, тоді ви знаєте і чому вони усі схожі ще й на містера Бреда?

07_pervyjDen_fmt.tif

– Якого такого ще містера Бреда? – здивувався пекар Булка.

– На англійця, старого приятеля моєї бабусі. Він якраз сьогодні приїхав до нас у гості.

Булка, він же Садовніков, здригнувся і спантеличено почухав потилицю.

– Знаєш, що? Ти попильнуй за цим містером уважніше.

– Думаєте, він і є тим шпигуном?

– Усе можливо. А мені треба дещо обдумати.

Із цими словами міліціонер під прикриттям пішов до свого місця біля прилавка.

Дівчинці Юлі не залишалося нічого іншого, як далі знайомитися з пекарнею самостійно.


У Середні віки в Європі при кожному замку і монастиреві вже були свої млини і пекарні. У них працювали спеціально навчені люди. Навчання могло розпочинатися вже з десяти років. Малолітніх підмайстрів було близько п’ятнадцяти чоловік у кожній пекарні.

Навчання тривало від трьох до семи років, залежно від традицій країни, у якій знаходилася пекарня. Новачка звали учнем, він виконував найпростіші доручення, потім він складав іспит і ставав підмайстром. І тільки ще через три роки йому видавався диплом булочного цеху. Разом зі званням майстра людина, яка пройшла такий вишкіл, отримувала право на відкриття власної пекарні. Якщо ж підмайстер не складав іспит, то доводилося проходити увесь курс навчання заново.

Читати далі

Відгуки читачів про книгу:

Додати відгук
  • 21.04.2015

    Корисність відгуку 1

    2

  • 14.12.2014

    Корисність відгуку 1

    Да

  • Користувач12.09.2014

    Корисність відгуку -1

    клас