Чудове Чудовисько і погане Поганисько

Опис:

Пригоди Чудового Чудовиська і дівчинки Соні тривають! Улюблений дитячий письменник Сашко Дерманський зумів і Майдан відстояти, і третю частину трилогії дописати! Та ще й яку!.. Блискучі діалоги, живописні характери, природна й багата художня мова яскраво засвідчують, що Сашко Дерманський гідно продовжує літературні традиції наших веселих класиків — від Котляревського й Гоголя до Остапа Вишні і Всеволода Нестайка... Нова порція смішних, моторошних і захопливих пригод чекає на тебе. Погане Поганисько готове звоювати усіх нас, але в сучасній Україні так багато відважних малих і великих героїв, що навіть абсолютне зло не завжди має шанс на перемогу...

Анотація

Пригоди Чудового Чудовиська і дівчинки Соні тривають! Улюблений дитячий письменник Сашко Дерманський зумів і Майдан відстояти, і третю частину трилогії дописати! Та ще й яку!.. Блискучі діалоги, живописні характери, природна й багата художня мова яскраво засвідчують, що Сашко Дерманський гідно продовжує літературні традиції наших веселих класиків — від Котляревського й Гоголя до Остапа Вишні і Всеволода Нестайка... Нова порція смішних, моторошних і захопливих пригод чекає на тебе. Погане Пога-нисько готове звоювати усіх нас, але в сучасній Україні так багато відважних малих і великих героїв, що навіть абсолютне зло не завжди має шанс на перемогу...

Сашко Дерманський

ЧУДОВЕ ЧУДОВИСЬКО І ПОГАНЕ ПОГАНИСЬКО

Моїм любим донечкам

Генеральна Асамблея ООН

Якщо чесно, інколи Соня навіть трохи ревнувала. Папугу батьки везли з Африки кому? Правильно, своїй улюбленій донечці. Тобто їй, Соні. А що виходить? А виходить, що більше часу з Пепе — так папугу назвали — проводить хто? Татко. Не більше, звісно, бо тато переважно на роботі, й тоді птах сидить собі вдома з Сонею, але щоранку і щовечора татко зачиняється з Пепе в кабінеті й по півгодини вчить птаха розмовляти. Він саджає пернатого в невелику клітку, накриває її наволочкою і раз за разом проказує певне слово або фразу. І так — аж доки Пепе почне повторювати за ним. Часом це стається після кількох занять, а часом — майже одразу. Тоді Сонин татко дуже радіє і цілісінький вечір вихваляється перед сімейством своїм педагогічним хистом.

Ні Соня, ні мама не можуть до пуття збагнути, навіщо тато затіяв ці уроки: папуга й так розмовляв не гірше за деяких людей, чим не раз повергав усіх у глибокий подив. Але тато виявився дуже затятим.

— Пепе мусить уміти розмовляти ще краще, — наполягав тато. — Він же не просто папуга, він посольський папуга. Ось ми скоро ще за іноземні мови візьмемось.

Цього ранку, щойно поснідавши, тато всадовив Пепе собі на плече і рушив до свого кабінету.

— Нас не чіпати, — кинув він.

— Облишив би ти ці дурниці, — порадила мама. — Зовсім з глузду з’їхав.

— Ніяких дурниць, ге, пташечко? — тато погладив папугу по гладенькій чубатій голові.

— Ге! — пронизливо відповів Пепе. — Ге-ге-ге-ге!!!

— Якби ж ти його хоч людських слів учив, а то ж ви часом таке зубрите, що й язика зламати можна, — скептично зауважила мама. — От позавчора, скажімо, що ви вчили?

— Позавчора ми вчили слово «конгломерат».

— Навіщо?

— Треба.

— А вчора? Навіщо папузі знати слово «абревіатура»?

— Абррр! — почувши знайоме слово, зрадів Пепе.

— Ма, а що таке абревіатура? — спитала Соня.

— Доню, почекай, будь ласка. Ну, кажи. Тільки не треба оцього твого «треба». Ти поясни: навіщо?

— Навіщо?

— Так, саме так звучало моє запитання. Для чого ПАПУЗІ щось знати про абревіатури?! Це ж просто папуга.

— Ти його недооцінюєш, люба. Він дуже талановитий. Але я тобі поясню. От скажи: як папуга знатиме, що таке ООН, якщо він не знає, що таке абревіатура?

Соня хотіла спитати, що таке ООН, але розуміла, що зараз момент непідходящий.

— Чоловіче! Схаменися! — мало не закипала мама. — Навіщо йому знати про ООН?

— Все дуже просто, — спокійно відповів тато. — Бо сьогоднішня тема нашого уроку: «Генеральна Асамблея ООН».

— Ну все, — поклавши на чоло долоню, капітулювала мама, — я пішла крутити голубці!

Відтак мама пішла на кухню, тато з Пепе зачинилися в кабінеті, а Соня побігла відчиняти двері, в які хтось подзвонив.

— О, а я думала, що це бабуся з пробіжки вернулася, — здивувалася Соня, побачивши на порозі Чу. — Ти сьогодні якось рано. Заходь. Щось трапилось?

— Та ні, — мотнув головою Чу, принюхуючись, — просто скучив. А голубці вдома?

— Що ти кажеш? Які голубці?

— Голубці? — Чу не переставав принюхуватися. — Я питаю, чи вдома батьки?

Чу ковтнув слину й безвинними очима зиркнув Соні за плече — в бік кухні.

— Ясно, за чим ти скучив, — усміхнулася дівчинка. — Батьки вдома. А голубці мама ще тільки готує. А ти як про них знаєш?

Читати далі
Додати відгук