Перекладенець

Жанр: Література для дітей, Художня література, Пригоди, Тварини

Правовласник: Фоліо

Дата першої публікації: 2015

Опис:

Це друга книжка із серії казок про веселі пригоди двох чеберяйчиків — Гоплі та Піплі. Уже знайомі нам чеберяйчики вирішили запросити гостей та пригостити їх смачнючим пирогом-перекладенцем. Та от халепа: де роздобути усі складники для нього? Але на допомогу чеберяйчикам приходять їхні гості — водяники, гаївки, козарики і навіть пані Гусялапка. Ці незвичні кумедні герої оживають в уяві маленьких читачів завдяки зворушливим ілюстраціям чудової художниці Юлії Пилипчатіної.

Анотація

Це друга книжка із серії казок про веселі пригоди двох чеберяйчиків — Гоплі та Піплі. Уже знайомі нам чеберяйчики вирішили запросити гостей та пригостити їх смачнючим пирогом-перекладенцем. Та от халепа: де роздобути усі складники для нього? Але на допомогу чеберяйчикам приходять їхні гості — водяники, гаївки, козарики і навіть пані Гусялапка. Ці незвичні кумедні герої оживають в уяві маленьких читачів завдяки зворушливим ілюстраціям чудової художниці Юлії Пилипчатіної.

Юрій Винничук, Юлія Пилипчатіна

ПЕРЕКЛАДЕНЕЦЬ

Перекладенець

Вранці Піпля‚ щойно прокинувшись, відразу ж нагадав Гоплі про те, що вони мали спек ти пиріг. Гопля узяв папір і олівець та почав складати список того, що їм потрібно для пирога. Список вийшов досить довгим.

1. Борошно.

2. Мед.

3. Яйця.

4. Ягоди.

5. Масло.

У міру того, як ріс список продук тів, росла у душі чеберяйчиків і тривога: а де ж їм усе це добу ти? Піпля так зажурився, що у нього аж с льози на очах забриніли.

— Нема чого журитися, сидячи у хаті, — сказав Гопля. — Рушаймо. Десь та щось роздобудемо.

Вони прихопили з собою наплічники і подалися до річки. В комишах на купі яєць сиділа Качка.

— О, це якраз те, що нам треба! — втішився Піпля.

— Цік аво, що це ви маєте на увазі, — примружила очі Качка.

— Ми маємо на увазі яйця. Ми вирішили спекти пиріг, і нам потрібні яйця.

Чи не могли б ви нам вділити кілька штук?

— Нічого собі! Та чи ви сповна розуму? З моїх яєць повинні вилупитися чудові каченятка.

— Ну, хоч одненьке!

— Навіть пів’яйця не віддам! Забирайтеся звідси, — розгнівано сплеснула крильми Качка, — а то покличу мого чоловіка.

— Агов! — пролунало у них над головою‚ і в траву опустився Качур. — А хто це тобі загрожує, моя любонько, що ти збираєшся мене закликати?

— Та ось ці шалапути. Їм, бачите, яєць забаглося.

Качур випнув груди, заклав крила за спину і спитав:

— Отже, вам потрібні яйця? А можна поцікавитися навіщо?

— Ми хочемо спекти пиріг і влаштувати гостину.

— Ага! А знаєте, якщо ви обіцяєте, що й мене запросите, я вам підкажу, де взяти яйця.

— Що ти таке говориш! — обурилася Качка. — Я не дам жодного нашого родинного яєчка. Навіть не думай.

— Ми вас запрошуємо, запрошуємо! — залопотіли чеберяйчики.

— Нікуди він не піде! — злостилася його жіночка. — Ич який! Я тут маю чипіти на гнізді, а він собі на забаву піде!

— Ну, що ж, — кивнув Качур, — тут неподалік є одне покинуте гніздо з яйцями водяної курочки. Саму курочку, на жаль, учора вполював яструб. А яйця рано чи пізно і так зжере щур. Ходімо.

Услід їм лунала Качина лайка. Але Качур тільки усміхався:

— Моя жіночка дещо нестримана. Не звертайте уваги. А ось і наше гніздечко.

Гніздо із яйцями виявилося у кущах бузини, і було там аж вісім яєчок. Звичайно, не таких великих, як качині, але для пирога цього цілком вистачало. Чеберяйчики дуже втішилися і, забравши яєчка, попрощалися з Качуром, нагадавши, що чекають його увечері на гостині.

— Яйця у нас є, — сказав Гопля, — але найголовніше — це борошно. І я, чесно кажучи, не маю зеленої уяви, де його добути.

— А що як піти до Бобра? У нього ж є млин, — згадав Піпля.

Читати далі
Додати відгук