Майдан від першої особи

Опис:

 У збірнику подані фрагменти спогадів учасників протестних акцій, що відбувалися в Україні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року і названі Революцією гідності. Інтерв’ю були зібрані Українським інститутом національної пам’яті у рамках проекту «Майдан: усна історія». Проект реалізується у партнерстві з Фондом збереження історії Майдану. До збірника відібрані спогади учасників, різних за статтю, віком та умовною формою участі, з тим, щоб представити структурованість Майдану як самоорганізованої соціальної мережі.

УДК 93 (477+ 323.22/.28) «2013/2014»

ББК 63.3(4УКр)я73

М 12

М 12 Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності / упоряд. Тетяна Ковтунович, Тетяна Привалко. — К. : К.І.С., 2015. — 320 с., іл.

ІSBN 978-617-684-125-8

У збірнику подані фрагменти спогадів учасників протестних акцій, що відбувалися в Україні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року і названі Революцією гідності. Інтерв’ю були зібрані Українським інститутом національної пам’яті у рамках проекту «Майдан: усна історія». Проект реалізується у партнерстві з Фондом збереження історії Майдану. До збірника відібрані спогади учасників, різних за статтю, віком та умовною формою участі, з тим, щоб представити структурованість Майдану як самоорганізованої соціальної мережі.

При редагуванні збережена стилістика мовлення респондентів.

Для дослідників, учителів та всіх, хто цікавиться перебігом подій Революції гідності.

Збірник проілюстровано світлинами, наданими учасниками проекту.

© Український інститут національної пам’яті, 2015

© Ольга Сало, дизайн, 2015

Вітер з Майдану

Що може об’єднувати підприємця Євгена Уткіна, греко-католицького священика отця Петра Жука і «голос Майдану» — відомого актора Євгена Нищука? Спогад про Диво.

«Запам’яталися дива, які були на Майдані, — відповідає на питання інтерв’юера Євген Уткін. — Те, що вітри дули завжди з Майдану, а не на Майдан».

«…І в ту знаменну ніч великого протистояння дим якимсь дивом, Провидінням був спрямований весь час у бік силовиків, — згадує Євген Нищук. — Коли навала була з боку Європейської — дим ішов туди, коли від Інститутської — повертав на гору. Пояснити це метеорологічними чинниками неможливо, бо він крутив і так, і сяк…»

«Згадаймо той вітер, який постійно дув від наших барикад — чи то на Грушевського, чи по Інститутській, чи на Майдані. Дим завжди (і це було символічно) повертав у бік силових структур, які воювали зі своїм народом. Це також величезний досвід віри, який здобували люди», — так про дива Майдану розповідає отець Петро Жук.

У кожного з тих, хто був на Майдані, є спогад про власне диво. Та й сам початок тієї історії не дуже вкладається у стандарти буденності.

...Минули три доволі безбарвні роки від моменту, коли у 2010 році Президентом України був обраний Віктор Янукович. Ці три роки конкурували між собою тільки градаціями сірості буття: здавалося, що ані конституційний переворот, влаштований Януковичем восени 2010-го, ані політичні переслідування опонентів, ані щупальця корупційного монстра, збудованого «сім’єю», — ніщо не здатне пробудити від якоїсь хворобливої сонливості українське суспільство. По завершенні першого року правління Януковича один приятель з Польщі кричав мені: «Чому ви не протестуєте?! Чому не виходите на вулиці?!» І мені було дуже непросто дати притомну відповідь на це питання.

Проте це було лише затишшям перед бурею.

Увечері 21 листопада 2013 року відомий журналіст Мустафа Найєм робить тепер уже історичний запис на своїй сторінці у Фейсбуці: «Ладно, давайте серйозно. Ось хто сьогодні до опівночі готовий вийти на Майдан? Лайки не рахуються. Тільки коментарі під цим постом із словами «Я готовий». Як тільки набереться більше тисячі, будемо організовуватися».

Того дня стало ясно, що не варто чекати від Януковича підписання жодних обіцяних угод про асоціацію з Європейським Союзом. Це була зрада усіх сподівань і очікувань активної частини українського суспільства. Цей розворот зовнішньополітичного курсу на 180 градусів у багатьох викликав образу і навіть почуття безвиході: як так — ми йшли у Європу, і тут нас знову розвертають під кремлівський «совок»?! Що «треба організовуватися», стало ясно уже за пару годин.

Мустафа знову пише у тій самій соцмережі:

«Зустрічаємося о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, каву, хороший настрій та друзів. Перепост усіляко вітається!»

Із цих слів розпочався новий розділ української історії.

Це було як помах крильця метелика, що спричинив ураган. 19 слів, вкинутих в Інтернет, спричинили наймасовіші у людській історії акції мирного ненасильницького спротиву. Майже два місяці тривав цей карнавал Майдану, допоки у січні 2014 року не настала гарячіша пора. За винятком кількох сутичок, маніфестації у центрі української столиці вражали як масовістю, так і миролюбністю аж до самого загострення протистояння ввечері на Йордана.

Польський журналіст Павел Боболовіч оповідає: «Я як журналіст був здивований тим, як довго може тривати той мирний протест. Багато моїх колег казали, що вже доста того мирного протесту. Але так чи інакше, це дуже важливий формат, який показував відмінність між мирним суспільством, що вийшло на Майдан, і агресивною владою, яка хоче просто задушити цей Майдан і цей мирний протест».

Читати далі
Додати відгук