Сила звички

cover.png

t1.jpg 

t2.jpg 

 

t3.jpg 

 

 

 

60046.png 

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2016

 

ISBN 978-617-12-1208-4 (epub)

 

Жодну з частин цього видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

 

Електронна версія зроблена за виданням:

 

 

 

УДК 159.9

ББК 88

Д21

 

Перекладено за виданням:

Duhigg Ch. The Power of Habit : Why We Do What We Do in Life and Business / Charles Duhigg. — New York : Random House, 2012. — 380 с.

 

Переклад з англійської Ганни Лелів

 

Дизайнер обкладинки Антон Цегольник

 

ISBN 978-617-12-0862-9 (укр.)

ISBN 978-1-4000-6928-6 (англ.)

 

© Charles Duhigg, 2012

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2016

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для Олівера, Джона Гаррі, Джона й Доріс, і — на вічну згадку — для Ліз

 

Пролог

 

Як позбутися звички

 

Ліза Аллен була ідеальним об’єктом для наукових досліджень.

 

Згідно з матеріалами її справи їй було 34, у 16 років вона почала курити та вживати алкоголь і майже все життя боролась із зайвою вагою. Коли Лізі було за двадцять, їй не давали просвітку колекторські компанії, вимагаючи сплатити заборгованих 10 000 доларів. Зі старого резюме виходило, що на одній роботі вона затримувалася щонайдовше рік.

 

Однак того дня перед науковцями постала струнка й сповнена життєвих сил жінка, з мускулястими, як у бігуна, ногами. Вона виглядала на 10 років молодшою, ніж на знимку у своєму досьє, і, мабуть, змогла б зробити більше присідань, ніж будь-хто із присутніх у кімнаті. Згідно з останнім звітом у її справі Ліза не мала боргів, не вживала алкоголю і вже 39 місяців працювала в компанії, що займалася графічним дизайном.

 

— Скільки часу минуло, відколи ви викурили останню цигарку? — запитав один із лікарів, приступивши до низки запитань, на які Ліза відповідала щоразу, коли приходила до цієї лабораторії в передмісті Бетесда, штат Мериленд.

 

— Майже чотири роки, — відповіла вона. — Відтоді я схудла на 27 кілограмів і пробігла марафон.

 

Крім того, Ліза вступила до магістратури й придбала будинок. Чимало трапилось за той час!

 

У кімнаті сиділи неврологи, психологи, генетики й соціолог. Упродовж останніх трьох років, заручившись фінансовою підтримкою Національного інституту охорони здоров’я, вони зусібіч вивчали Лізу та ще два десятки колишніх курців і людей, які мали схильність до переїдання чи проблеми з алкоголем, були одержимі пристрастю до покупок або перебували під впливом інших руйнівних звичок. Усі учасники дослідження мали одну спільну рису: вони докорінно змінили своє життя за відносно короткий проміжок часу. Науковці прагнули зрозуміти, як це їм вдалося. Для цього вони вимірювали основні показники життєдіяльності цих людей, установили в їхніх будинках відеокамери, щоб спостерігати за їхнім щоденним життям, визначили послідовність частин їхньої ДНК і за допомогою технологій, що дають змогу зазирнути до черепа людини в режимі реального часу, спостерігали, як їхнім мозком рухалися кров та електричні імпульси тоді, коли перед ними поставала спокуса — цигарковий дим чи накритий смачними наїдками стіл1. Дослідники мали на меті визначити, як звички працюють на неврологічному рівні й що треба для того, щоб їх змінити.