Неординарні. Історії успіху

cover.png

t1.jpg 

 

t2.jpg 

 

t3.jpg 

 

 

72719.png 

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2016

 

ISBN 978-617-12-2031-7 (epub)

 

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

 

Електронна версія зроблена за виданням:

 

 

Гладуелл М.

Г52 Неординарні. Історії успіху / Малколм Гладуелл ; пер. з англ. Ірини Савюк. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 256 с.

 

ISBN 978-617-12-1483-5 (укр.)

ISBN 978-0-316-01792-3 (англ.)

 

УДК 159.923

ББК 88.37

 

Перекладено за виданням:

Gladwell M. Outliers: The Story of Success / Malcolm Gladwell. — New York, Boston, London : Little, Brown and Company, 2008. — 320 p.

 

Переклад з англійської Ірини Савюк

 

 

Дизайнер обкладинки Влад Прокопів

 

© Malcolm Gladwell, 2008

© Depositphotos/stuartmiles, обкладинка, 2016

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2016

 

 

 

 

 

 

 

Присвячується Дейзі

 

Вступ. Таємниця Розето

 

Ці люди померли від старості. Ось і все

 

1

 

Розето-Вальфорторе затишно розмістилося у ста милях на південний схід від Рима в Апеннінському передгір’ї італійської провінції Фоджа. Як достоту середньовічне поселення, місто збудовано навколо великої центральної площі. Навпроти площі розташовується Палаццо Марчезале, палац родини Саджезе, колишніх великих землевласників. Прохід під аркою з одного боку веде до церкви Мадонни дель Карміни — покровительки гори Карміни. Схилом гори біжать вузькі кам’яні сходи, по обидва боки від яких скупчені двоповерхові кам’яні будинки з дахами із червоної черепиці.

 

Протягом століть селяни Розето працювали в мармурових кар’єрах ближніх гір або обробляли землю долини, розміщеної терасами. Щоранку вони проходили п’ять чи шість миль горою вниз, а ввечері повторювали цю саму тривалу мандрівку назад. Життя було важким. Жителі майже всі були неписьменні й злидарювали страшенно. Вони не надто сподівались на економічне зростання, аж допоки в дев’ятнадцятому столітті до Розето не долетіла чутка, що за океаном існує земля нових можливостей та перспектив.

 

У січні 1882 року гурт із одинадцятьох мешканців Розето — десять чоловіків та один хлопчик — відпливли до далекого Нью-Йорка. Свою першу ніч в Америці вони спали на підлозі в шинку на Малберрі-стрит, Маленька Італія, Мангеттен. Тоді вони помандрували на захід, і, зрештою, знайшли роботу у сланцевому кар’єрі за дев’яносто миль на захід від міста Банґор, Пенсильванія. Наступного року ще п’ятнадцять жителів Розето відпливли до Америки, причому деякі з них також опинилися в Банґорі, у тому самому кар’єрі. Ці іммігранти, своєю чергою, дали знати мешканцям Розето, що в Америці — рай для сподівань, і незабаром група за групою, люди з Розето пакували валізи й пливли до Пенсильванії, аж поки потік іммігрантів не перетворився на потужну повінь. 1894 року тисяча двісті жителів Розето подали документи на отримання американських паспортів, залишаючи порожніми цілі вулиці італійського селища.

 

Колишні мешканці Розето почали купувати землю на кам’янистих схилах, на вузьких вуличках, що бігли вгору й униз схилом пагорба, та будували двоповерхові кам’яниці з похилими дахами, що розташовувалися близько одна до одної. Вони звели церкву, нарекли її церквою Діви Марії гори Кармель і назвали головну вулицю, на якій вона стояла, Гарибальді-авеню, на честь великого генерала, котрий об’єднав Італію. Із самого початку вони назвали своє місто Новою Італією, проте згодом змінили назву на Розето, яка видавалась єдино правильною, зважаючи на те, що майже всі вони походили з одного селища в Італії.