Розмальована вуаль

Cover_.jpg224836.jpg

 

 

2.jpg

 

 

3.jpg

 

 

Logo_2012_UKR.jpg 

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2016

 

 

ISBN 978-617-12-1843-7 (epub)

 

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

 

Перекладено за виданням:

Maugham W. S. The Painted Veil : A Novel / William Somerset Maugham. — London : Vintage Classics, 2001. — 212 p.

 

 

Публікується з дозволу A P Watt at United Agents LLP та The Van Lear Agency LLC

 

Переклад з англійської Олександри Гординчук

 

 

Дизайн обкладинки та ілюстрації Марії Кристопчук

Електронна версія створена за виданням:

 

Моем В.-С.

М87 Розмальована вуаль : роман / Вільям Сомерсет Моем ; пер. з англ. О. Гординчук ; худож. М. Кристопчук. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 224 с. : іл.

ISBN 978-617-12-1564-1 (укр.)

ISBN 978-0-099-28687-5 (англ.)

 

На кого чекала Кітті, відмовляючи численним претендентам на її руку? Радше просто пливла за течією, байдужа до світу у своєму снобізмі… Її чоловіком став молодий бактеріолог Волтер Фейн — перший, хто з такою незвичною серйозністю освідчився їй. Перший, хто трапився на шляху, коли Кітті вирішила побратися раніше за свою молодшу сестру… Та в Гонконгу їй стало нудно, нудно, нудно… Швидкоплинний роман з харизматичним Чарлі закінчиться з першим складним випробуванням, і Кітті вирушить з нелюбим чоловіком до Мей-тан-фу, де вирує холера. Попереду — смертельна небезпека. І непевний шлях до світу, повного барв і нових сенсів, світу, що так довго ховався від неї за розмальованою вуаллю ілюзій…

 

УДК 821.111

ББК 84(4Вел)

 

© The Royal Literary Fund

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2016

 

 

Не руш вуалі барвної, яку

Живущі звуть Життям: нехай на ній

Цвітуть химери й віру пломінку

Дарують нам усім; по той бік мрій

Надія й Страх від ранку до смерку´

Тчуть тіні доль при відхлані хмурній.

Безодня, провалля. (Тут і далі прим. пер., якщо не зазначено інше.)

Сонет Персі Шеллі. Переклад Дмитра Щербини.

 

1

 

Вона злякано скрикнула.

— Що таке? — запитав він.

Віконниці були зачинені, у кімнаті стояла темрява, але він побачив, як її обличчя раптом скривилося зі страху.

— Хтось щойно смикнув ручку на дверях.

— Ну, напевно, це амà або котрийсь зі служок.

— Вони ніколи в цей час не приходять. Вони знають, що я завжди сплю після другого сніданку.

— Хто ж іще міг бути?

— Волтер, — вимовила вона тремкими губами.

Вона вказала на його черевики. Він спробував їх взути, але, знервувавшись через її тривогу, зробився незграбним, та й, окрім цього, черевики були тіснуваті. Ледь чутно, нетерпляче зітхнувши, вона простягнула йому взуттєвий ріжок. Вона накинула халат і босоніж підійшла до туалетного столика. Маючи коротку стрижку, вона встигла зачесатися ще до того, як він зашнурував другого черевика. Вона подала йому пальто.

— Як мені вийти?

— Краще трохи почекай. Я вигляну й перевірю, чи там хтось є.

— Не міг це бути Волтер. До п’ятої він із лабораторії не виходить.

— Тоді хто?

Вони тепер розмовляли пошепки. Вона тремтіла. Він подумав, що в критичний момент вона здатна втратити голову, й раптом розсердився на неї. Раз ризик був, якого дідька вона сказала, що ні? Вона затамувала подих і поклала долоню на його руку. Він простежив за її поглядом. Вони стояли лицем до вікон, які виходили на веранду. Віконниці на вікнах були зачинені й замкнуті на засув. Вони побачили, як повільно повернулася біла фарфорова ручка на одному з них. Вони не чули, щоб хтось ходив верандою. Їх налякало це безшумне видовище. Минула хвилина, ніщо не порушило тиші. А тоді вони побачили, як, із потойбічною моторошністю, так само ледь помітно, безшумно й лячно, повернулася й біла фарфорова ручка на іншому вікні. Було так страшно, що Кітті, в якої не витримали нерви, роззявила рота, готова закричати. Помітивши це, він швидко затулив їй рота рукою, і її крик завмер між його пальців.