Притулок. Книга 1

Cover_.jpg%d0%b0%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d1%82%d0%b8%d1%82%d1%83%d0%bb.tif

 

 

3.jpg

 

 

 

Logo_2012_UKR.jpg 

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2017

 

 

ISBN 978-617-12-1758-4 (epub)

 

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

 

Публікується з дозволу HarperCollins Children’s Books, підрозділу HarperCollins Publishers

 

Перекладено за виданням: Roux M. Asylum : A Novel / Madeleine Roux. — New York : HarperCollins Publishers, 2013. — 320 р.

 

Переклад з англійської Наталії Гоїн

 

Дизайнер обкладинки Сергій Ткачов

Електронна версія створена за виданням:

 

Ру М.

Р82 Притулок : роман / Меделін Ру ; пер. з англ. Н. Гоїн. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 288 с. : іл.

ISBN 978-617-12-1455-2 (укр.)

ISBN 978-0-06-222096-7 (англ.)

 

Старі стіни зберігають багато моторошних таємниць... 16-річний Ден Кроуфорд і гадки не мав, що в літньому студентському гуртожитку колись була лікарня для душевнохворих злочинців. Досліджуючи потаємні куточки колишньої психушки, Ден зіткнеться тут із темними таємницями, дивним чином пов’язаними з його минулим… Унікальні фотографії реальних занедбаних психлікарень занурять вас у моторошну атмосферу нестримного кошмару!

 

УДК 821.111(73)

ББК 84(7Спо)

 

© HarperCollins Publishers, 2013

© DepositРhotos.com / bomg11, Carmen Gonzalez, Trevillion Images, обкладинка, 2014

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2016

 

 

У пітьмі я довго стежив, дивнії думки мережив, Смертним досі невідомі. Довго так стояв дарма.

Едгар Аллан По

Переклад Анатолія Онишка.

 

03.tiff

 

 

CGZ32306.jpg

 

 

Пролог

Побудований з каменю — темного сірого каменю, він ховався від цікавих поглядів за стіною незворушних гір. Той будинок був для тих, хто не міг подбати про себе, для тих, кому вчувалися голоси, для тих, у кого були химерні думки, для тих, хто робив дивні вчинки. У тому будинку таких людей тримали під замком. Якщо вже потрапили сюди, то більше ніколи не могли звідси вийти.

 

Роздiл № 1

 

Дену здавалося, що його от-от знудить.

Ось уже п’ять миль таксі підстрибувало на вузькій, всипаній гравієм дорозі, і від цього нервове збудження хлопця тільки посилювалось. Водій усю дорогу нарікав на вибоїни і здуті шини. Дену залишалося хіба сподіватися, що той не вимагатиме компенсації завданих збитків, адже добратися сюди з аеропорту було й так недешево.

Хоча було ще перед полуднем, надворі було досить тьмяно — а все через густий ліс по обидва боки дороги.

«У такому лісі легко заблукати», — подумав Ден.

— Ти ще там живий?

— Що? А, так, усе добре, — відповів Ден, раптом зрозумівши, що не вимовив жодного слова, відколи сів у таксі. — Чекаю на рівнішу дорогу.

Нарешті автівка вибралася з лісу і світ навколо став строкатим та почав виблискувати на сонці сіро-зеленими барвами.

А ось і він — Нью-Гемпширський коледж. Саме тут Ден мав провести наступні п’ять тижнів.

Ці літні курси — рятувальне коло для Дена — весь рік були для хлопця славнозвісним світлом у кінці тунелю. Він буде з дітьми, які хочуть учитися, які вчасно виконують домашні завдання, а не поспіхом шкрябають щось біля своїх шафок, поки не продзвенів дзвоник. Йому дуже хотілося швидше потрапити туди.