Її сукня

Cover_.jpg%d0%a2%d0%b8%d1%82%d1%83%d0%bb_1.psd

 

 

2.jpg

 

 

 

Logo_2012_UKR.jpg 

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2017

 

 

ISBN 978-617-12-3079-8 (epub)

 

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

 

Дизайнер обкладинки Аліна Ачкасова

Електронна версія створена за виданням:

 

Рогашко А.

Р59 Її сукня : роман / Алла Рогашко. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 192 с.

ISBN 978-617-12-2474-2

 

Майже дописана книга не відпускає Нілу зі свого полону. Одного дня все, що оточує її героїню, з’явиться в житті письменниці. Небажаний чоловік поряд — наяву. Красуня в темно-синій сукні — уві сні… Хто вона? Можливо, прародичка? Якої допомоги чекає від Ніли її змучена душа? Щоб дізнатися про це, Ніла пройде шляхом пращурів, знайде старовинну сукню, що споконвіку передавали в її родині від матері до доньки. Та, вбравшись у неї, дістане сили змінити своє життя і вибороти у давньої богині право на щастя!

 

УДК 821.161.2

ББК 84(4Укр)

 

© Рогашко А. В., 2016

© Shuttertock.com / kiuikson, обкладинка, 2017

© Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2017

© Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2017

 

 

...писане серцем, не розумом...

 

(від автора)

 

Із дотепер написаного мною «Її сукня» — найбільш близький мені роман. Навіть рідний. У ньому — безліч моїх власних почуттів, емоцій, хвилювань; пошуки відповідей на питання, котрі так і лишились без відповідей. На жаль. А може, на щастя? Бо хтозна, що би зі мною було, якби таки віднайшла всі ті відповіді… Проте шукати не полишаю. Таку вже маю натуру вперту.

Моя прабабця по материнській лінії була казашкою. Її чоловік — мій прадід — росіянином. Про це я дізналась надто пізно, коли вже майже не було в кого розпитати бодай щось. Страшенно шкодую, що колись мені не спадало на думку довідатися в бабусі та дідуся про їхнє минуле — те, про яке знали лише вони одні. Тут мені йдеться саме про материнську лінію. По лінії тата — вже зовсім інша історія…

Коли дізналась новину про родинні корені, які розкинуті так далеко від України, — мене вщент заполонили думки, що не полишали моєї свідомості, а ще більше — підсвідомості. Відчуття та емоції від того були настільки потужними, що мала тоді безліч химерних містичних снів. А до них у мене особливе ставлення… Спершу вві сні до мене прийшла вродлива жінка з довгим, аж по коліна волоссям у гарній темно-синій атласній сукні. Хоча події того сну були надто моторошними насправді, однак асоціації зробили свою справу: мене не полишало відчуття, що ця жінка може бути моєю прабабцею-казашкою. Мовби вона відчула моє прагнення дізнатись про неї і хоче допомогти, злегка відхиливши завісу потаємного…

Відтак щодалі сни набували смислів і водночас — усе більшої химерності. У цій книзі їх — безліч. Сни керували цим сюжетом, наче наставляючи мене на якийсь свій — потрібний комусь (кому?) — шлях. Я відчувала, що доторкаюсь до чогось, вельми для мене важливого і цінного. Часом небезпечного. Але вже не могла зупинитись. Доки не поставила крапку. Хоч насправді й тоді не дуже заспокоїлась — надто вже емоційно-розбурханою була від безмежжя почуттів, що переповнювали мене…

Певна річ, якщо в романі і є частка правди, то лише крихітна. Я ж бо так і не відшукала відповідей на власні питання. Тож… у ньому лише те, що відчувала, що поза межами мого власного розуміння. Це — писане моїм серцем, не розумом…

Не можу передати, наскільки щаслива від того, що роман цей нарешті побачить світ… Так довго я цього чекала! Хоч розумію: мало бути саме так, усе ж бо мусить ставатись у потрібний час. Тішусь, що час цей настав.