Теплі історії про дива, коханих і рідних

Опис:

У книжці зібрані короткі оповідання й ліричні замальовки різних авторів, об’єднані теплим настроєм, затишком і позитивом. Автори розповідають про найрізноманітніші дива у житті їхніх персонажів, як от диво пізнання Бога чи диво дружби бізнес-леді з бідним хлопчиком, що збирає пляшки біля смітників; про диво кохання з першого погляду чи трепетної подружньої любові аж до старості; про зцілення серця домашнім затишком, ковтком пахучої кави або прогулянкою улюбленим містом; про найрідніших на світі людей і про те, як бути щасливими.

Анотація

У книжці зібрані короткі оповідання й ліричні замальовки різних авторів, об’єднані теплим настроєм, затишком і позитивом. Автори розповідають про найрізноманітніші дива у житті їхніх персонажів, як от диво пізнання Бога чи диво дружби бізнес-леді з бідним хлопчиком, що збирає пляшки біля смітників; про диво кохання з першого погляду чи трепетної подружньої любові аж до старості; про зцілення серця домашнім затишком, ковтком пахучої кави або прогулянкою улюбленим містом; про найрідніших на світі людей і про те, як бути щасливими.

Теплі історії про дива, коханих і рідних

Збірка оповідань

Вiдгуки на iншi книжки iз серii «Теплі історії…»: «Теплi iсторii до кави» i «Теплi iсторii до шоколаду» Надiйки Гербiш

Цикл ліричних мініатюр «Теплі історії до кави» — дебют Надійки Гербіш (м. Збараж, що на Тернопільщині) — це помітно інакша проза, ніж у більшості її ровесників — сучасних українських прозаїків. Тепер майже не знайти подібного письма. Безпосередня фіксація вражень, спостережень, переживань і співпереживань, детальна замальовка речового, матеріального світу, відсутність агресії, містики та опису потойбіччя надають стильовій манері молодої письменниці певних ознак неореалізму, як художнього засобу, що передає реальні враження із зовнішнього, виразного боку. Гадаю, саме поетизація об’єктивної реальності — позитив творчості Надійки Гербіш. І хоча ті самі ознаки провокують деяку розпливчатість, нетривкість форми, проте це свідчить, швидше, на користь письменниці. Завдяки пластичній фактурі тексту створюється ефект легкості й прозорості нюансів і напівтонів — вони, ці мініатюри, нагадують імпресіоністичні акварелі...

Тетяна Дігай, літературознавець

 

«Теплі історії до кави» — однозначно свіжий трунок на кухні української літератури. Чуттєва, чиста й душелікувальна. Кращий подарунок на Святого Миколая чи на День Святого Валентина для своєї «половинки».

Юрій Луценко, політик

 

Чому цікаво читати Ваші книжки?

Ви маєте багатий і гарний внутрішній світ. І володієте рідкісною здатністю в буденному бачити щось вражаюче, чарівне, таємниче, загадкове, гарне, таке, що викликає захоплення й подив. У Вас якесь піднесене світосприйняття, начебто Ви щойно випили кухлик збадьорюючої кави чи з’їли плитку тонізуючого шоколаду. А душа тяжіє до чогось такого, адже нам у повсякденності так не вистачає якогось маленького легального «допінгу», антистресу, антидепресанту! (Як у тій рекламі: «Можна прожити й без шоколаду, та кому потрібне таке життя?!.»)

І ще у вас незвичайний хід думок. Завжди цікаво, куди повернеться Ваша думка в наступному реченні. І часто це буває непередбачувано, нестандартно, тому й цікаво. Хоча, здавалося б, Ви просто описуєте свій світогляд! Але це завжди схоже на неповторну пригоду. Вам вдається малювати дивовижні картини, тільки не пензлем і фарбами, а словами... Ваші історії короткі, як невеличкі ковтки кави. І хочеться повернутися до них знову, щоби знову пережити ту позитивну енергетику, що збадьорила душу. Після наступної порції душа сама каже: «Усе класно! Життя наповнене дивом! А ти... незаперечна цінність. Загалом, як і ті швидкоплинні миттєвості незвичайної щоденності, з яких складається наше життя». Я б рекомендував Ваші історії замість кави або навіть шоколаду — ефект однаковий. Особливо в нашу пору глобального дефіциту тепла, позитиву та щастя. Можна прожити без книжок Надійки Гербіш, але... кому потрібне таке життя?!.

Анатолій Шкарін, письменник

 

Ти несеш дуже потрібний лік, як і твоя бабця з «Теплих історій...». Лік від хронічної хвороби — поверховості, несправжності, порожнього руху та порожнього Життя... Твій лік має таку величезну дозу отієї Зупинки, Відкритих очей, Оживлення, Справжності, що насичує й реанімує навіть там, де багато що безсиле.

Ми перетворюємося на тих, хто мало подібний на твориво Великого Творця з усіма Його неймовірними задумами щодо нас. Стаємо безбарвними, заплющуємо очі до стану нелюдини... — так бездумно, клопітно, безвідповідально живемо.

Він, звичайно ж, нас не полишає... Усіляко турбується про те, щоби ми знову знайшлися. І Твої творива дійсно виконують Його доручення — зупиняють та оживлюють людей: кожну мить, думку, зустріч, справу, кожен погляд, рух, усе те, чого торкаємося чи то подумки, чи явно.

Віра Артемчук, читачка

Читати далі
Додати відгук