Кобзар

Опис:

Анотація на «Кобзар» — доволі безглузда затія. Всі читали цю книжку. Вже 200 років покоління юних і старших українців читають «Кобзар» як Біблію. Не випадково Тарас Шевченко став першим українським поетом із справді всенародною славою. Ви знали, що по хатах масово висіли його портрети? Сьогодні замість картин висіли б постери… Так, ніби Тарас Шевченко — рок-зірка. «Кобзар» вперше видали 1840 року в Санкт-Петербурзі. В найпершому виданні було всього вісім текстів. До речі, «Кобзар» 1840 року мав ілюстрацію — зображення сліпого кобзаря з вусами. Тарас Шевченко потім відростив собі такі ж самі вуса!   Сьогодні в «Кобзар» включають більше текстів. Всі вони досі звучать свіжо та сучасно. Чудове натхнення для молодих українських поетів і читачів.

Тарас Григорович Шевченко

КОБЗАР

 

 

Перебендя

 

Перебендя старий, сліпий,

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люде:

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить.

Попідтинню сіромаха

І днює й ночує;

Нема йому в світі хати;

Недоля жартує

Над старою головою,

А йому байдуже;

Сяде собі, заспіває:

«Ой не шуми, луже!»

Заспіває та й згадає,

Що він сиротина,

Пожуриться, посумує,

Сидячи під тином.

Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний!

Заспіває про Чалого

На Горлицю зверне;

З дівчатами на вигоні —

Гриця та веснянку,

А у шинку з парубками —

Сербина, Шинкарку

З жонатими на бенкеті

(Де свекруха злая) —

Про тополю, лиху долю,

А потім —

У гаю;

На базарі — про Лазаря,

Або, щоб те знали,

Тяжко-важко заспіває,

Як Січ руйнували.

Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний!

Заспіває, засміється,

А на сльози зверне.

Вітер віє-повіває,

По полю гуляє.

На могилі кобзар сидить

Та на кобзі грає.

Кругом його степ, як море

Широке, синіє;

За могилою могила,

А там — тілько мріє.

Сивий ус, стару чуприну

Вітер розвіває;

То приляже та послуха,

Як кобзар співає,

Як серце сміється, сліпі очі плачуть…

Послуха, повіє…

Читати далі
Додати відгук