Канікули для Інформи

Опис:

У принцеси Інформи канікули, і бажає вона їх провести в нашому, фізичному, світі. Випадково про це узнає хакер Костя. Зі своїми дружками він вирішує викрасти принцесу. І це їм вдається! Але невже принцеса нічого не зможе зробити заради власного звільнення? І невже Сергійко та його друзі нічого не вдіють, щоб допомогти принцесі? Чи зможуть друзі протистояти злому вірусу Макровіру, який підключається до цієї справи? І взагалі, чим закінчиться ці дивовижні канікули принцеси Інформи?

Анотація

У принцеси Інформи канікули, і бажає вона їх провести в нашому, фізичному, світі. Випадково про це узнає хакер Костя. Зі своїми дружками він вирішує викрасти принцесу. І це їм вдається! Але невже принцеса нічого не зможе зробити заради власного звільнення? І невже Сергійко та його друзі нічого не вдіють, щоб допомогти принцесі? Чи зможуть друзі протистояти злому вірусу Макровіру, який підключається до цієї справи? І взагалі, чим закінчиться ці дивовижні канікули принцеси Інформи?

Олександр Есаулов

Канікули для Інформи

Розділ 1
НЕ МОЖЕ БУТИ!

Костик лазив Інтернетом, заглядаючи в чужі комп’ютери, стрибаючи з сайту в сайт, зламуючи паролі, розкидаючи підслушки й підглядки, підкидаючи кому вірус, кому черв’ячка. Костик був хакером і пишався цим.

— Я — комп’ютерний романтик! — казав він друзям. — Від мене нічого не сховаєш! Чому? А тому, що я у сто разів розумніший та хитріший за всіх цих бельбасів юзерів! Тому, що мені подобається залазити туди, де мене ніхто й ніколи не чекає. І якщо хтось ловить кайф від крутого бойовика або від дівочого поцілунку в щічку, то я — від зламаного паролю або класно написаного вірусу. Ось так-то, добродії юзери, — говорив він і розвертався в обертовому кріслі обличчям до екрана, і пальці його починали пурхати над клавіатурою із завидною спритністю.

В один з таких вечорів, коли Костикові ніхто не заважав і він з насолодою займався своєю улюбленою справою — підгляданням та підслуховуванням по чужих комп’ютерах, — до нього прийшло повідомлення від однієї підслушки, що була встановлена на чиємусь комп’ютері; він навіть до ладу не пам’ятав, а якщо точніше, то й не знав, на чиєму. Підслушка переслала йому кілька листів.

Лист 1

Привіт, Сергійку!

А може, краще називати тебе «Ваша Величносте Серж Перший»? Адже корону з тебе ніхто не знімав, чи не так? У мене зараз відпустка. Ну, нехай не відпустка, у принцес відпусток не буває. Назвемо цей час канікулами. Тато дозволив мені відпочивати цілих два тижні! Адже принцеси теж мають потребу у відпочинку, як ти вважаєш? Він дав мені слово честі, що відправить на будь-який курорт, який я тільки захочу. Коли я сказала, що хочу відпочити у фізичному світі, то мені довелося ловити його щелепу — вона мало не впала на підлогу. Тоді я нагадала йому про слово честі, і він замислився. Надовго. Думає і дотепер. А я хочу подивитися ваш світ, а якщо чесно, то й не проти побачитись з тобою. Скучила. Яка у вас погода? Що в цьому сезоні вдягають?

До зустрічі.

Принцеса Інформа.

Лист 2

Привіт, Інформо!

Погода в нас гарна, а до того ж — канікули. Якщо бажаєш побачитися, то не тягни з від’їздом: за два тижні я їду з батьками на море. Чи бачила ти коли-небудь море? Воно класне. Велике та блакитне. А коли сонце, то воно іскриться, наче новорічна ялинка. Я теж за тобою скучив. Передай Великому Процесору, Хазяїнові та Володареві Заекрання, Жорстких Дисків, Чипів та Числень, щоб тебе відпустив. А носять у нас, як і торік, джинси та футболки різних кольорів з англійськими написами. Правда, бувають написи українською та російською теж.

Моя величність Сергійко.

Лист 3

Ура! Тато мене відпустив! Правда, він поставив умову, щоб зі мною були Чипсет та Дроник. У якості охоронців. Чи не можеш ти порадити який-небудь готель, щоб ми могли дотриматися протоколу? Бажано, не дуже далеко від тебе. А яких кольорів футболки?

Принцеса Інформа.

Лист 4

Це здорово, що Великий Процесор відпустив тебе до нас. Я подивився довідник, а потім прогулявся по Києву. Мені сподобався готель «Діряве небо». Це на Подолі, неподалік від центра міста. Тобі сподобається. Я живу в іншому районі, але їхати до мене зручно, хвилин двадцять на метро. Готель невеликий, але гарний. Щоправда, до самого готелю мене не пустили, сказали: гуляй, хлопчик. Це означає, що охорона там на висоті.

Скажи, коли і де тебе зустрічати? Футболки носять різні, але ти не переймайся, одягай що є.

Моя величність Серж Перший.

Лист 5

Сергійку, можна ми вікно переходу зробимо у тебе на компі? Більше ніде. Зупинимося в «Дірявому небі».

Принцеса Інформа.

Лист 6

Звісно.

Сергійко.

Прочитавши ці не зовсім звичайні листи, Костик замислився. Що за принцеса з таким дивним ім’ям? І що за Великий Процесор? Десь він це вже зустрічав... Тільки де? І Процесор там був, і Чипсет, і навіть Сергійко. Костя потер потилицю. Пішов на кухню, взяв з холодильника пляшку холодної мінералки, налив склянку. Вода приємно остудила. І тут він згадав! Ну звичайно ж! Ця книжка... Як же вона?.. Ось! «Антивірус»! Тиждень тому він відібрав її у дітлахів на пляжі, а потім і сам зачитався — прикольна така історія... Там це все було. Але це ж дитяча книжка, вигадка, одним словом — казка... А тут реальна пошта. Щось тут не стикується, слово честі!

Отже, це була не вигадка? Отже, хтось написав під виглядом вигадки чисту правду? Але ж це справжня маячня...

Костик знову вп’явся в екран. Готель «Діряве небо» він чудово знав, тут ніякою вигадкою навіть і не пахло: його колишній однокласник, з яким він дотепер приятелював, працював у цьому готелі помічником адміністратора, допомагав тягати багаж клієнтам, викликав таксі, проводжав у номери, словом, був старшим серед молодших. Звали колишнього однокласника Георгієм, а Костя кликав його Герич. Готель був не з дешевих, це Костя знав точно. Простим людям туди не поткнутися! На зарплатню столяра або муляра в такому готелі не пошикуєш... Найдешевший номер за добу, певно, коштує стільки, скільки цей муляр заробляє за місяць, а може, і ще більше!

Костик витяг з барсетки мобільник та набрав телефон приятеля.

— Геричу, привіт! Ти сьогодні працюєш? Ага... Слухай, старий, треба погомоніти. Ну... А зараз і під’їду... Пиво холодне знайдеться? За кермом? Та ж я не за кермом... Жартую... Ні — значить ні. Гаразд, я виїжджаю.

Костик швиденько зібрався та вискочив на вулицю. Вечоріло. Денна спека вже попустила, але вечірня прохолода ще не настала. Так, щось середнє... З розгону ускочивши в маршрутку, Костик поїхав убік метро «Нивки», там притьмом угвинтився в натовп, що рухалася до входу в метро. На поверхню виринув лише на Подолі, перебіг площу і зайшов до прохолодного сутінкового холу готелю.

— Куди? — на зустріч Кості вийшов рослий вибивала-охоронець з голеною головою.

— Це до мене! — здаля привітально замахав Костику Герич. — Зачекай трохи, я зараз.

Охоронець одразу перестав звертати на Костю увагу, а той сів у глибокий м’який фотель та з цікавістю почав вивчати хол, розм’якнув від приємної прохолоди кондиційованого повітря. Герич звільнився хвилин за десять, підбіг до друга та присів поруч на краєчок крісла.

— Вибач, старий, давай швиденько. Сам розумієш, робота...

— Герич, я тобі розповім одну неймовірну історію. Тільки ти не пихкай, а уважно вислухай. А пихкати будеш потім, добре?

Читати далі
Додати відгук