Камінний господар

Опис:

Поетична драма „Камінний господар” є унікальною в своєму роді, адже до її написання в українській літературі не було творчих обробок всесвітньо відомої історії про Дон-Жуана. Твір був написаний у 1912 році, після того, як авторка познайомилась з пушкінською драмою „Камінний гість”. Український переспів всесвітньо відомої історії доволі оригінальний, адже Леся Українка робить акцент на тому, що і спокусник Дон-Жуан може бути переможений жінкою, яка сильніша за нього. Авторських змін зазнають і інші персонажі – Командор, його наречена донна Анна, закохана в Дон-Жуана Долорес, його слуга та ін.

Діячі

Командор дон Гонзаго де Мендоза.

Донна Анна.

Дон Жуан

[Тут ужито французької, а не іспанської вимови імення «Жуан», бо так воно освячене віковою традицією у всесвітній літературі. З тої самої причини ужито італьянської форми слова «донна»].

Долорес.

Сганарель – слуга дон Жуана.

Дон Пабло де Альварес, Донна Мерседес – батько і мати донни Анни.

Донна Соль.

Донна Консепсьйон – грандеса.

Маріквіта – покоївка.

Дуенья донни Анни.

Гранди, грандеси, гості, слуги.


1

 

Кладовище в Севільї. Пишні мавзолеї, білі постаті смутку, мармур між кипарисами, багато квітів тропічних, яскравих. Більше краси, ніж туги.

Донна Анна і Долорес. Анна ясно вбрана, з квіткою в косах, вся в золотих сіточках та ланцюжках. Долорес в глибокій жалобі стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квіток.

Долорес

(устає і втирає хустинкою очі)

Ходім, Аніто.

Анна

(сідає на скамницю під кипарисом)

Ні бо ще, Долорес,

тут гарно так.

Долорес

(сідає коло Анни)

Невже тобі принадна

могильна ся краса? Тобі, щасливій!

Анна

Щасливій?..

Долорес

Ти ж без примусу ідеш

за командора?

Анна

Хто б мене примусив?

Долорес

Ти ж любиш нареченого свого?

Анна

Хіба того не вартий дон Гонзаго?

Долорес

Я не кажу того. Але ти чудно

відповідаєш, Анно, на питання.

Анна

Бо се такі питання незвичайні.

Долорес

Та що ж тут незвичайного? Ми, Анно,

з тобою подруги щонайвірніші, –

ти можеш все мені казать по правді.

Анна

Спочатку ти мені подай сей приклад.

Ти маєш таємниці. Я не маю.

Долорес

Я? Таємниці?

Анна

(сміючись)

Що? Хіба не маєш?

Ні, не спускай очей! Дай, я погляну!

(Заглядає їй в очі і сміється.)

Долорес

(із слізьми в голосі)

Не муч мене, Аніто!

Анна

Навіть сльози?

Ой господи, се пасія правдива!

Долорес закриває обличчя руками.

Ну, вибач, годі!

(Бере в руки срібний медальйон, що висить у Долорес на чорнім шнурочку на грудях.)

Що се в тебе тута,

в сім медальйоні? Тут, либонь, портрети

твоїх покійних батенька й матусі?

(Розкриває медальйона раніше, ніж Долорес устигла спинити її руку.)

Хто він такий, сей прехороший лицар?

Долорес

Мій наречений.

Анна

Я того й не знала,

що ти заручена! Чому ж ніколи

тебе не бачу з ним?

Долорес

І не побачиш.

Анна

Чи він умер?

Долорес

Ні, він живий.

Анна

Він зрадив?

Долорес

Мене не зрадив він нічим.

Анна

(нетерпляче)

Доволі

тих загадок. Не хочеш – не кажи.

Я лізти в душу силоміць не звикла.

(Хоче встати, Долорес удержує її за руку.)

Долорес

Сядь, Анно, сядь. Чи ти ж того не знаєш,

як тяжко зрушити великий камінь?

(Кладе руку до серця.)

А в мене ж тут лежить такий важкий

і так давно… він витіснив із серця

всі жалі, всі бажання, крім одного…

Ти думаєш, я плакала по мертвій

своїй родині? Ні, моя Аніто,

то камінь видавив із серця сльози…

Анна

То ти давно заручена?

Читати далі
Додати відгук