Давня казка

Жанр: Українська класика

Правовласник: Bookland Classic

Дата першої публікації: 2012

Опис:

Видатний текст Лесі Українки протиставляє «діло соромне» і «слово праве». В сюжеті «Давньої казки» протистоять поет і князь Бертольд. Еволюція їхніх взаємин вражає. Спершу можновладець вважає митця божевільним, потім визнає його талант і звертається по допомогу (скласти серенаду для коханої чи підбадьорити втомлених вояків), але в мирні часи, коли допомога митця не потрібна, поет потрапляє до в’язниці, де гине. Леся Українка окреслила вічну тему співіснування та протистояння мистецтва і влади. Адже поет міг би стати придворним співцем… але не став. Чому? Читайте «Давню казку».

Леся Українка

Давня казка

Може б, хто послухав казки?

Ось послухайте, панове!

Тільки вибачте ласкаво,

Що не все в ній буде нове.

Та чого там, люди добрі,

За новинками впадати?

Може, часом не завадить

І давніше пригадати.

Хто нам може розповісти

Щось таке цілком новеє,

Щоб ніхто з нас не відмовив:

«Ет, вже ми чували сеє!»

Тож, коли хто з вас цікавий,

Сядь і слухай давню казку,

А мені коли не лаврів,

То хоч бубликів дай в'язку.

І

Десь, колись, в якійсь країні,

Де захочете, там буде,

Бо у казці, та ще в віршах,

Все можливо, добрі люди;

Десь, колись, в якійсь країні

Проживав поет нещасний,

Тільки мав талан до віршів

Не позичений, а власний.

На обличчі у поета

Не цвіла урода гожа,

Хоч не був він теж поганий, —

От собі — людина Божа!

Той співець — та що робити —

Видно, правди не сховати,

Що не був співцем поет наш,

Бо зовсім не вмів співати.

Та була у нього пісня

І дзвінкою, і гучною,

Бо розходилась по світі

Стоголосою луною…

І не був поет самотнім, —

До його малої хати

Раз у раз ходила молодь

Пісні-слова вислухати.

Теє слово всім давало

То розвагу, то пораду;

Слухачі співцю за теє

Ділом скрізь давали раду…

Що могли, то те й давали,

Він зо всього був догодний,

Досить з нього, що не був він

Ні голодний, ні холодний.

Читати далі
Додати відгук