Гайдамаки

Опис:

До видання увійшли твори геніального українського поета, великого Кобзаря — Тараса Григоровича Шевченка (1814—1861), серед яких така перлина поезії, як «Гайдамаки», що, безперечно, втілила в собі духовне багатство, притаманне українському народові

Анотація

До видання увійшли твори геніального українського поета, великого Кобзаря — Тараса Григоровича Шевченка (1814—1861), серед яких така перлина поезії, як «Гайдамаки», що, безперечно, втілила в собі духовне багатство, притаманне українському народові.


Тарас Шевченко

Гайдамаки

ГАЙДАМАКИ

Все йде, все минає — і краю немає,

Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?

І дурень, і мудрий нічого не знає.

Живе... умирає... Одно зацвіло,

А друге зав’яло, навіки зав’яло...

І листя пожовкле вітри рознесли.

А сонечко встане, як перше вставало,

І зорі червоні, як перше плили,

Попливуть і потім, і ти, білолиций,

По синьому небу вийдеш погулять,

Вийдеш подивиться в жолобок, криницю

І в море безкрає і будеш сіять,

Як над Вавилоном, над його садами,

І над тим, що буде з нашими синами;

Ти вічний без краю!.. Люблю розмовлять,

Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою,

Співать тобі думу, що ти ж нашептав.

Порай мені ще раз, де дітись з журбою?

Я не одинокий, я не сирота —

Єсть у мене діти, та де їх подіти?

Заховать з собою? Гріх, душа жива!

А може, їй легше буде на тім світі,

Як хто прочитає ті сльози-слова,

Що так вона щиро колись виливала,

Що так вона нишком над ними ридала.

Ні, не заховаю, бо душа жива.

Як небо блакитне — нема йому краю,

Так душі почину і краю немає.

А де вона буде? Химерні слова!

Згадай же хто-небудь її на сім світі —

Безславному тяжко сей світ покидать.

Читати далі
Додати відгук