Отець Андрій

Опис:

Марко Вовчок є видатною українською письменницею, що ввела в літературу низку нових сюжетів і по-новому опрацювала старе забуте. Письменниця описувала українську сучасність і старовину. В своїх текстах послідовно висловлювалася проти українського різновиду рабства, тобто проти кріпосного права. «Отець Андрій» починається як справжня детективна історія: «Перед смертю Петро казав мені, що під старою черешнею, в садку, він срібні гроші закопав. «Нехай, – каже, – нашій Оксані буде; і не викопуй їх, жінко, бо вражих ляхів не встережешся. Або отцю Андрію оддай». Ми зараз-таки й пішли викопувати ті гроші. І справді, знайшли глечик, височенький собі, повен грошей, а гроші все срібні, все карбованці. Полічили та й однесли до отця Андрія».   Що далі? Читайте самі!

Марко Вовчок

ОТЕЦЬ АНДРІЙ

 

 

І

 

«Ох, Боже мій, Боже,

що та любов зможе!» —

як то в пісні співають.

 

У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Він мені й родич далекий. Чоловік був дуже добрий, до своїх щирий, зроду-віку нікого не скривдив. А веселий був! Як коли в празник зберуться люди до його хати, почне він точить: як жид на війну їхав, або як копитан зорі лічив, або про ляхів. От ляхів тільки не любив дуже. І в вічі ляхові не подивиться. Якось зморщиться, да все чмихає або чхає. Пан наш оконом і питавсь-таки його: «Що се тобі, Самійленку, таке?» А він йому: «Таку, пане, натуру маю і аби побачив такого пана, як ви, зараз і чхати. Мабуть, якась вража відьма так мені починила, як ще маленьким був». Оце, бувало, як ідуть пізно люди по селу та регочуться, то хоч і не питай — од Самійленка. Жінку він мав добру, роботящу; діточок Бог дав тільки дівчинку, Оксану. Росла вона, як утя на воді, і пещена була така! бо сказано — єдиначка. Іде мати на город або до сусіди — і Оксана за нею, як клубочок, котиться. Треба старому в поле — дочка вв’яжеться за татом. Цокотуха така! як рибка весела, а проте розумне й слухняне дитятко.

Читати далі
Додати відгук