Сумні елегії

Жанр: Класична література, Поезія, Шкільна програма

Правовласник: Bookland Classic

Дата першої публікації: 2012

Опис:

Іван Франко: видатний український письменник, перекладач, критик, дослідник, філософ, громадський діяч, політик. Його називають «каменярем» української літератури зокрема та культури загалом. Важливою «цеглиною» цього каменяра стали переклади. Наприклад, Іван Франко приніс в українську мову та літературу зокрема спадок класичної античної літератури. Скажімо, тексти Овідія.   До збірки увійшли тексти: ПРОЩАННЯ (Книга І, елегія III) ПОСЛАННЯ З ПОНТА НЕВІРНОМУ ДРУГОВІ (IV, 3)

Публій Овідій Назон

СУМНІ ЕЛЕГІЇ

(Переклад І. Франко)

 

 

ПРОЩАННЯ (Книга І, елегія III)

 

Як виринає в душі скорботної ночі картина, —

Що в ній останнії я хвилі у Римі пробув, —

Як пригадаю цю ніч, коли все я найближче покинув, —

Ще і сьогодні з очей котяться сльози рясні.

Вже наближався світанок — встановлений Цезарем термін,

Щоб залишити навік рідний Авзонії край;

Та не було ні часу, ні думок виряджатись у путь цю, —

Протягом довгих чекань серце застигло у нас.

Не постарався ні слуг я, ні навіть товариша вибрать,

Ні про одежу та харч, що для вигнанця, не дбав.

Я остовпів не інакше, як той, хто, вражений громом,

Хоч і живе, та життя сам несвідомий свого.

Та коли біль мій нарешті прогнав із душі замороку

І моя памʼять уже трохи до себе прийшла, —

З словом прощальним звернувся востаннє до друзів сумних я

(З дуже численних були тільки два-три на той час!).

Люба дружина, ридаючи, міцно мене обіймала,

Сльози по щоках її, наче та злива, текли;

На побережжі лівійськім далеко дочка пробувала,

Навіть про долю мою й знати вона не могла.

Де тільки глянути, скрізь тут лунали ридання і стогін,

В домі моїм раз у раз плач похоронний лунав:

Слуги й служниці і хлопці ридають за мною й голосять,

В кожнім будинку кутку сльози хтось точить гіркі

Читати далі
Додати відгук