З подорожньої книжки

Опис:

Іван Франко колись написав про Лесю Українку таке:    «Головною її силою є лірика і малюнки сцен і ситуацій, що випливають із ліричного настрою. Тут кожне слово має силу і пластику, тут, що не строфа, то мистецьке степенування поетичного шляху. Леся Українка … уміє простими словами викликати глибоке враження».   Збірка «З подорожньої книжки» є чудовою ілюстрацією слів Івана Франка. До речі, Леся Українка ввела в українську поезію якісно новий принцип створення поетичних збірок. Кожна її поетична книжка є не просто збіркою текстів, але вивершеним композиційно текстом із цілісною структурою. Для цього Леся Українка зокрема широко використовує "цикли", в які поєднує вірші, а з циклів відтак компонує всю структуру збірки.   До збірки увійшли такі поезії:   I. PONTOS AXEINOS  II. У ТУМAНI III. НА СТОЯНЦI IV. МРIЇ В БУРЮ V. ЗЕМЛЯ! ЗЕМЛЯ! ЕПIЛОГ

Леся Українка

З ПОДОРОЖНЬОЇ КНИЖКИ

 

 

I. PONTOS AXEINOS[1] 

 

При березi гори в жалобi,

снiгами лямованi хмари

всi чорнi, мов покрив на грoбi,

пiд ними узгiр’я, як мари...

 

Така тут земля. А на морi...

Чайки якось хижо кигичуть,

злу радiсть я чую в тiм хорi,

мов згубу на нас вони кличуть.

 

Рипить корабель, стогне тяжко,

здригається, наче конає,

угору здiймається важко,

ще важче удiл поринaє.

 

Маленький гурток подорожнiх

притих, не почуєш i слова,

лише по каютах порожнiх

iде якась жаска розмова.

 

То вiтер часами закине

з вiкoнечка снiгом-крупою

i в дверi покинутi лине,

злий холод несучи з собою.

 

День, вечiр, нiч, ранок — все бiле,

все тьмяне, нi темне, нi видне:

за хмарами сонце зомлiло,

вiд мiсяця мла тiльки блiдне.

 

Мандруємо вогким туманом

назустрiч слiпiй снiговицi...

Так линуть малим караваном

у вирiй запiзненi птицi.

 

[16. 1, Чорне море, попід Анатолійським берегом]

Читати далі
Додати відгук