Історія одного поросятка

Жанр: Література для дітей, Художня література, Пригоди, Тварини

Правовласник: Фоліо

Дата першої публікації: 2015

Опис:

Було собі одне таке Поросятко, яке полюбляло мандрувати. Покинуло воно свій хлівчик і своє коритце й подалося в мандри...

Юрій Винничук, Кость Лавро

Історія одного поросятка

Було собі одне таке Поросятко, яке полюбляло мандрувати. Покинуло воно свій хлівчик і своє коритце й подалося в мандри. І зайшло до королівського замку. Спочатку на нього ніхто уваги не звернув — мало які тут поросята тиняються. Аж раптом його побачив король.

im01

— Гей, а це що за порося сновигає? Де воно взялося? Зараз до мене гості приїдуть, а тут порося! Живо мені забрати його!

Сторожа кинулася Поросятко ловити, та куди там — воно таке прудке, в руки не дається.

im02

— Стійте! — гаркнув король. — Зараз я його пристрелю. Дайте мені рушницю.

Узяв король рушницю та й почав смалити в Порося, аж гай шумить. Бах! — розлетілося дзеркало. Трах! — посипалися шиби. Гах! — розкололася дорога ваза з німецької порцеляни. А Поросятко ціле й неушкоджене.

— Ах ти кляте порося! — крикнув лютий король. — Ану всі хапайте рушниці й пістолі та бийте цього приблуду!

im03

Ой, що тут учинилося! Похапала сторожа рушниці, а міністри пістолі та як почали навипередки цілити в Поросятко.

Бах! бах! бах! — у замку жодного цілого дзеркала не зосталося. Трах! тарах! тарах! — у замку жодної цілої шиби не лишилося. Гах! гах! гах! — у замку ані жодної цілої вазочки, ані скляночки не врятувалося. А Поросятко ціле й неушкоджене.

— Ану прикотіть сюди гармату! — скомандував король. — Зараз я покажу йому, де раки зимують!

Притягли гармату, зарядили — гу-гуп! гу-гуп! гу-гуп! Так усі стіни й повалилися. Весь палац на руїни перетворився. А Поросятко ціле й неушкоджене.

— Вогонь! — скомандував знову король.

im04

Гу-гуп! гу-гуп! гу-гуп! — ось уже й мури в порох розсипалися. Нічого не залишилося. На купі каміння стояв король і протирав запорошені очі. А як протер, то побачив на лузі Поросятко, яке мирно лежало на травичці й усміхалося до короля.

— І що це за напасть така, га? — дивувався він.

— А це, мабуть, нам вороги підіслали, — сказав його міністр. — Не могло воно само по собі до такого додуматися.

— Ану підіть та спитайте його, яка гемонська душа підіслала нам оце чудо, — звелів король.

Міністр підбіг до Поросяти й запитав, заломлюючи руки:

— Скажіть мені, любе Поросятко, хто вас наслав на нашу голову, що ви нам і фортецю, і палац зруйнували?

im05

— По-перше, не я руйнував, а ви самі. А по-друге, ніхто мене не насилав, бо я ходжу само по собі. Просто я Поросятко, яке любить мандрувати, — відповіло Поросятко і, показавши міністрові язика, побігло собі лугом, весело метляючи хвостиком.

im06

Забігло воно до лісу і потрапило просто до розбійників. Побачивши Порося, вони смачно облизалися, враз оточили його з усіх боків та почали повільно звужувати коло. Але Поросятко не злякалося, а сміливо кинулося їм під ноги. Розбійники закричали:

im06

— Бий! Коли! Ріж!

У повітрі зблиснули шаблі та ножі, забахкали пістолі, а коли дим розвіявся, Поросятко побачило довкола себе забитих розбійників. Ані один не ворушився. Самі себе постріляли й порубали.

im06

— Так вам і треба, — засміялося Поросятко і помандрувало далі.

Дорога привела його до моря. Великі спінені хвилі билися об скелі. Поросяткові ще ніколи не доводилося бачити моря, й воно зачудовано милувалося його красою. До берега причалив корабель з чорним прапором і черепом на щоглі. З корабля спустили човен, щоб набрати прісної води.

im06

— Ех! — зітхнуло Поросятко. — Я теж хотіло б стати матросом і плавати на кораблі.

Матроси, які вийшли з човна, були озброєні до зубів. Зачувши слова Поросятка, вони засміялися:

— Чи ви чули щось подібне? Порося хоче в море!

— Та ви ще просто не знаєте, з ким маєте справу! — образилося Поросятко. — Я нещодавно завиграшки зруйнував ціле королівство! А ще я поклав трупом дванадцять лютих розбійників!

— О, та ти козак хоч куди! — похвалили його матроси. — Але й ти не знаєш, з ким маєш справу, бо ми не просто матроси, а пірати!

— Справжні-справжнісінькі? — не вірилося Поросяті.

— Найсправжнісінькі!

im06

— Та це ж просто чудово! Якраз вас мені й треба! Я все життя мріяв зустрітися з піратами і стати їхнім отаманом!

Читати далі
Додати відгук