І весь цей незбагненний світ...

Жанр: Поезія, Художня література

Правовласник: Фоліо

Дата першої публікації: 2015

Опис:

Олександр Афонін — автор чотирьох збірок поезій: «Дзеркало душі», «А я залишаюся в літі...», «Я — лучик на твоей ладони», «Гортаю днів сторінки соковиті...», які отримали схвальну оцінку читачів.  Коли гортаєш сторінки його нової поетичної книжки, спотайна помічаєш, як автор кожним своїм віршованим рядком немов би намагається переконати: «Не вірте тому, хто каже, що життя — це проза. Придивіться уважніше! Життя — це поезія!» І раптом відкриваєш для себе світ, ні, не авторський, а свій власний, такий простий і буденний, але раніше ти чомусь його не помічав і не бачив так зблизька. І починаєш відчувати смак власного життя, розрізняти його барви й найтонші відтінки, по-іншому сприймати шелест смарагдової травички від легкого подиху вітерця, щебетливий дзвін весняного струмка, ніжну колискову тихого осіннього дощу, журливу пісню зимової заметілі... І тобі вже хочеться обійняти й захистити весь цей неповторний, полум’яний, незбагненний і неосяжний, але такий крихкий і вразливий навколишній світ...  І ти погоджуєшся: життя — це таки справді поезія!

Анотація

Олександр Афонін — автор чотирьох збірок поезій: «Дзеркало душі», «А я залишаюся в літі...», «Я — лучик на твоей ладони», «Гортаю днів сторінки соковиті...», які отримали схвальну оцінку читачів.

Коли гортаєш сторінки його нової поетичної книжки, спотайна помічаєш, як автор кожним своїм віршованим рядком немов би намагається переконати: «Не вірте тому, хто каже, що життя — це проза. Придивіться уважніше! Життя — це поезія!» І раптом відкриваєш для себе світ, ні, не авторський, а свій власний, такий простий і буденний, але раніше ти чомусь його не помічав і не бачив так зблизька. І починаєш відчувати смак власного життя, розрізняти його барви й найтонші відтінки, по-іншому сприймати шелест смарагдової травички від легкого подиху вітерця, щебетливий дзвін весняного струмка, ніжну колискову тихого осіннього дощу, журливу пісню зимової заметілі... І тобі вже хочеться обійняти й захистити весь цей неповторний, полум’яний, незбагненний і неосяжний, але такий крихкий і вразливий навколишній світ...

І ти погоджуєшся: життя — це таки справді поезія!

Читати далі
Додати відгук