У кігтях двоглавих орлів

Жанр: Історія і факти

Правовласник: «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Дата першої публікації: 2016

Опис:

• Наддніпрянська Україна пореформеної доби • Кирило-Мефодіївське братство • Польські повстання 1830—1831 й 1863 років • «Зникнення» і «відродження»: довге українське ХІХ ст.

cover.png

r83.jpg 

 

 

128164.png 

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2016

 

ISBN 978-617-12-2043-0 (epub)

 

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

 

Електронна версія зроблена за виданням:

 

УДК 94(477)

ББК Т3(4Ук)6-4

У11

 

Рекомендовано до друку вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 10 від 22 жовтня 2015 р.)

 

Авторський колектив: А. Галушка, І. Гирич, І. Глизь, В. Масненко, І. Монолатій, Ю. Присяжнюк, С. Шамара, В. Шандра

 

Рецензенти:

Геннадій Боряк, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України

Володимир В’ятрович, кандидат історичних наук

 

Громадський просвітницький проект «LIKБЕЗ. Історичний фронт»

 

r84.jpg 

 

Дизайнер обкладинки Кирило Ткачов, Владислав Прокопів

 

У оформленні обкладинки використано картину «Атака легкої бригади» Річарда Вудвіля

 

ISBN 978-617-12-1491-0

 

© Д. Вортман, карти, 2016

© А. Галушка, І. Гирич, І. Глизь, В. Масненко, І. Монолатій, Ю. Присяжнюк, С. Шамара, В. Шандра, текст, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2016

 

Вступ

 

На тлі буремних історичних періодів української минувшини ХІХ століття сприймається дещо нуднуватим: немає ні виразних національних повстань, ні героїчних звитяг. Усі близькі до нас війни — лише «зовнішня політика» Російської імперії, де український чинник не має чіткого власного обличчя. Марудний перебіг життя, у якому справжні національні здобутки губляться в «садках вишневих» або тихих університетських кабінетах малоросійських провінцій Російської імперії. Після виступу Івана Мазепи лівобережна Гетьманщина протягом решти XVIII ст. лише втрачала залишки декоративної автономії, а в 1790-ті рр. ввійшла як зовні цілком поглинена і перетравлена периферійна частина величезної держави. У 1793 та 1795 рр. внаслідок другого та третього поділу Речі Посполитої Росія увібрала в себе ще один великий шмат українських етнічних земель, на яких отримала як «проблему» не українство, а гонористу польську шляхту. Після кількох російсько-турецьких війн другої половини XVIII ст. давня дистанція між Наддніпрянською Україною та Чорним морем була подолана: утворилася частково новоколонізована територія, поліетнічна та зорієнтована на середземноморський економічний простір. Врешті це прислужилося до розширення українських етнічних теренів (бо більшість Північного Причорномор’я становили українці), але то був лише прихований наслідок активної зовнішньої експансії Петербурзької імперії.

Щодо України часто пишуть, що вона мала «довге ХІХ століття». Не очевидну хронологію 1800—1900, а час тривалості характерних рис доби — 1795—1914, від третього поділу Речі Посполитої до початку Першої світової війни, яка змінить усе, що асоціювалося із ХІХ ст.

На відміну від попередніх часів, землі, які від 1991 р. становлять 600 тис. квадратних кілометрів Української держави, опинилися поділеними не між кількома державами, а лише між двома великими імперськими утвореннями — строкатими, але зовні могутніми державами Габсбургів та Романових. Ні перша, ні друга на початку ХІХ ст. й гадки не мали про якусь навіть імовірну «Україну». Але в 1917—1921 рр. ця Україна для багатьох несподівано, але впевнено виринула на поверхню історії. Тому в будь-якому разі те, що ми сьогодні звемо «Україною» та «українством», сформувалося у нетрях саме цих двох імперій, з усіма позитивами й негативами. Отже, нинішнє українство, попри всі сумніви, є продуктом дійсно довгого ХІХ століття.

Читати далі
Додати відгук