Двійник. Про природу дублювання і множинності

Жанр: Людина і суспільство, Філософія, есе

Правовласник: Віхола

Дата першої публікації: 2021

Опис:

Тарас Лютий — професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА і старший науковий співробітник відділу філософської антропології Інституту філософії імені Григорія Сковороди. Цікавиться питаннями філософської антропології, філософії культури, історії філософії. Куратор програми перекладів класики інтелектуальної думки «Філософія» (спільно з фондом «Міжвухами» та видавництвом «Темпора»). Грає в гурті «Четверо з Полонезу». Розробник і викладач декількох філософських курсів у «Культурний Проект». Зацікавлення філософією у Тараса Лютого проявилося ще в період навчання у політехнічному інституті, куди він вступив після математичного класу однієї з київських шкіл. Його приваблювали література модернізму, некласична філософія та альтернативна музика. Тоді ж почалися перші музичні експерименти. Саме потяг до гуманітарних дисциплін і зумовив вступ до Могилянки, де Тарас студіював спочатку на кафедрі культурології, а потім і філософії. Приблизно в той період і з’являється проблема двійників, а точніше тоді, коли Тарас почав досліджувати феномен нігілізму. Повернутися до теми двійників Тарас Лютий вирішив кілька років тому, розглядаючи її тепер як проблему ідентичності. Йдеться про становлення людської особистості, яка не може обійтися без власної трансформації, досвіду Іншого і Чужого, роздвоєння і утримання єдності своєї самості та багато інших аспектів. Нариси про природу подвійності, дублювання і множинності й увійшли в нову книжку під назвою «Двійник. Про природу дублювання і множинності». Людина — істота мінлива. Вона безупинно перероджується, опиняється в нових умовах, постійно змушена звикати до них і освоюється. Когось думки про колишні чи майбутні зміни не надто турбують, а хтось, навпаки, прагне їх навмисно, кидається у вир можливого, хоча часом це доволі болісний процес. При цьому кожній особистості властиво «розмножуватися» на силу-силенну власних двійників (не обов’язково тотожних між собою). Чому ми не завжди вчиняємо обачливо, буваємо агресивними та нетерпимими до іншості, нарочито відокремлюємо себе від усього чужого й намагаємося окреслювати свої горизонти? Чому воліємо змінюватися, хоча вважаємо себе доконечно сформованими створіннями, чому відкриті до новацій, але часом уперті й не годні поступитися ні на йоту нікому і ні в чому, легко зачудовуємося тим, чого не вміємо, але не завжди визнаємо здобутків ближніх, наслідуємо стільки, хоч відбавляй, але наполягаємо на власній правоті, захищаємо скривджених, та не хочемо дати ради собі? В оцих багатозначних подвійностях ми й намагаємося знаходити себе. Про природу людської подвійності, дублювання й множинності й розмірковує Тарас Лютий у своїй книжці. Автор зацікавився цією темою понад двадцять років тому, а останнім часом нотував свої міркування в окремих есеях. Нарешті всі дослідження й розвідки з теми двійництва зібрані в одній книжці.

Lutyj_cover_front.jpg

Відгуки про книжку

Це ілюзія вірити, що ми завжди тотожні із собою. Що кожен з нас — одне й те саме, логічне, послідовне «Я». Наші спокійні стани та емоційні стани воюють між собою. Ангелічне і демонічне в нас протистоїть одне одному. Колись ми любимо себе, колись — ненавидимо. Ми хотіли би деякі речі про себе забути, а деякі — нескінченно повторювати.

Але це ще не все. Є щось більше: ми є собою тільки тому, що прагнемо не бути собою. Ми шукаємо своїх альтернативних життів, прагнемо бути схожими на тих, хто не схожий на нас, мріємо стати кимось іншим, ніж ми, нинішні. Чому? Бо ми ніколи не в гармонії із собою. Бо суть людської особистості — не бути в гармонії із самим собою. Прагнути чогось іще. Прагнути стрибнути від Я до не-Я. Тобто до свого Двійника. До своєї Тіні. Щоб, у суперечці з ним (чи з нею), у двобої з ним (чи з нею), у любові з нею (чи з ним) знайти щось цілісніше. Бо «Я» — це тільки точка відліку. Початок подорожі. У точці призначення — завжди щось цікавіше, ніж просто «Я».

Книжка українського філософа Тараса Лютого — про двійників. Про ту тінь, без якої неможливо по-справжньому побачити та реалізувати себе. Про двійників як постійну, вічну тему літератури та філософії. Від Платона до Гофмана, від розенкрейцерів до Ніцше, від Гоголя до, власне, Лютого.

Тарас ніколи не грається з риторикою. Його текстами не варто пробувати ковзати, це не про серфінг. Він не прагне зваблювати, він займається чимось серйознішим. Це не «просте чтиво», — і саме це в наш час круто. Він не пропонує думати за вас. Він запрошує вас думати з ним. І горизонти його мислення захоплюють. Це довгі лабіринти думок та історій. Стоїчна терплячість міркування.

Нарешті у нас є такі книжки.

Володимир Єрмоленко, український філософ

Ця книжка — про найбільш потаємні і, мабуть, найбільш складні стосунки. Стосунки зі своїми незбагненними, недослідженими і темними глибинами.

Як людина протягом тисячоліть відчуває власну множинність і мінливість? Як ми уживаємося із Іншим і Чужим усередині себе? Хто дивиться на нас з наших старих текстів, листів, давніх фотографій, з ким ми ведемо діалог, осмислюючи свої вчинки? Яка частина Я автентична, а яка — набута, хто справжній, і як вони уживаються? Чи можна пізнати себе, світ, не сприйнявши Іншого в собі, і які загрози тут чатують на нас? Як феномен подвоєння виявлявся в архаїчних культурах та які відлуння й знаки лишилися в сучасній?

Книжка «Двійник» — чудова історія людської думки, самоспостереження і самопізнання, збірка ідей і прикладів осмислення внутрішньої подвійності. Це дуже глибоке буріння теми, що, як тріщина на кризі, розходиться прекрасними цікавими розгалуженнями, несподіваними зануреннями в повсякденність, психологію, філософію, мистецтво і літературу, від античності до модерних часів.

Як завжди, у книжках Тараса Лютого заворожує мова. Його дивовижна здатність знаходити абсолютно несподівані слова, незвичні й навіть химерні мовні звороти. Це створює особливу неповторну магію тексту.

Мирослава Барчук, телеведуча, журналістка

Читати далі
Додати відгук