Мавка i Мурашиний Князь

Жанр: Література для дітей, Художня література, Пригоди

Правовласник: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

Дата першої публікації: 2006

Опис:

Сучасна гостросюжетна повістинка про маленьку чаклунку Мавку, яка разом з відважним мурашиним загоном потрапляє на нашу планету, до Києва. Разом з хлопчиком Ясиком, лицарем Туром та іншими героями вони вступають у рішучий бій з кровожерливим Гіп-Гопом... Скурпульозно-вигадливі ілюстрації молодого талановитого художника Віктора Гаркуші, вишукана мова і талант оповідача Аттили Могильного допоможуть читачеві глибше зануритися в казково-лицарський світ Києва...

Не далеко і не близько, в\fс\bк\bв\fс\bк\b в небі cтоїть залізна гора, а під горою —

кришталевий палац із мідним дахом, смарагдовими вікнами та золотими

брамками. Колись там жило дуже багато крутіїв, шахраїв, паливод та всіляких

інших мастаків робити чудеса в склянці води. А тепер залишилась \bдна

єдина родина чаклунів. Чаклунських клопотів у них було небагато,

і займалися вони чим доведеться. Тато, наприклад, завідував п\bлама

ними димарями у будинках з вікнами, що мали вигляд совиних голів.

(Дуже нервова робота, треба визнати. За шкідливість раз на місяць йому давали дві тр\fліт

рові банки молока.) Мама виховувала сонячних зайчиків у містечку біля ясн\bс\fнь\bг\b моря.

А їхня донечка Мавка ще тільки вивчала науку чаклунства. В\fс\bк\bв\fс\bк\b в небі починається космос. І вечорами, коли за вікном палацу завивали

космічні бурі, троє чаклунів сиділи біля грубки, в якій палахкотіли соснові поліна, і пили чай

з тонких порцелянових чашок. А вранці тато з мамою летіли на роботу і Мавка залишалася сама. — Доню, — казала їй на прощання мама, — читай книжки і грайся з ляльками. Але будь

слухняна — не лізь на горище. Ти можеш там заблукати. Але горище було заповітною мрією Мавки. «Мабуть, чимало скарбів залишили там

чаклунки, що жили раніше в палаці», — часом думала вона. І одного ранку Мавка не втрималася: боязко відчинила двері, що вели в морок під дахом,

і спробувала непомітно просковзнути досередини. Але тієї ж миті почула грізний вигук: — Стій! Ані руш!

Виявляється, на горищі хтось жив. Перед Мавкою стояло п’ятеро войовничих мурахів,

вишикувавшись у розстрільню (тобто ставши плече до плеча і націливши зброю на ворога).

В лапах вони тримали заряджені арбалети. — Хто ви такі? — тремтячим голосом запитала маленька чаклунка.

Читати далі
Додати відгук