Лис Микита

Описание:

Оповідання „Лис Микита” – це одне з найулюбленіших та найвідоміших творів української літератури для дітей, повчальна казка про хитрого лиса, який випадково вскочив у діжку з фарбою і вирішив, скориставшись нагодою, представитись царем Остромислом, невідомим звіром, якого повинні шанувати усі мешканці лісу. Цілий рік інші звірі прислужували фарбованому лису, як царю. Чому ж вони повірили йому і що вийшло з його спроби обдурити лісовий народ? Фабула дитячої казки дуже нагадує реалії дорослого життя. Провести паралелі і зробити висновки ви зможете, занурившись у казковий світ франкового оповідання.

ПІСНЯ ПЕРША

Надійшла весна прекрасна,

Многоцвітна, тепла, ясна,

Мов дівчина у вінку;

Ожили луги, діброви,

Повно гамору, розмови

І пісень в чагарнику.

Лев, що цар є над звірами,

Пише листи з печатками,

Розсилає на весь світ:

"Час настав великих зборів!

Най зійдесь до царських дворів

Швидко весь звірячий рід".

Ось ідуть вони юрбами,

Мов на відпуст з корогвами

Все, що виє, гавка, квака;

Лиш один мов і не чує,

В своїм замку, знай, ночує

Лис Микита, гайдамака.

Ой, недаром він ховаєсь!

Знать, сумління обзиваєсь:

"Кривдив ти звірячий люді"

Тим часом в своїй столиці

Цар засів поруч цариці,

Щоб творити звірам суд.

Перший вийшов Вовк Неситий.

"Царю, каже, від Микити

Вже мені хоч пропадать!

Діток моїх б'є, кусає,

А Вовчицю обмовляє

Так, що й сором повідать!

А й мене хіба ж то чесно?

Як він хитро і облесно

Мало в гріб раз не ввігнав!

Се було ще того разу,

Як я з царського указу

Мировим суддею став.

От до мене вбіг Микита:

"Вовче, справа знаменита!

Штири барани ось тут.

їм лишилася по батьку

Гарна частка поля в спадку,

І на твій здаються суд.

Бачиш, почали свариться,

Ані руш їм поділиться

Геометри в них нема.

Я веду їх в сюю нетру:

Будь їм ти за геометру,

Праця буде недарма".

Втішивсь я нема що крити.

Бачте, баранів мирити

Дуже я люблю над все:

Як зроблю їм справу в поли,

То вам жаден з них ніколи

Вже рекурсу не внесе.

От я швидко збираюся,

З баранами вітаюся

Хлопці повні, як стручки!

"Нубо, хлопці, поспішімо,

На той спорний грунт ходімо!

Маєте пальки, дрючки?"

"Все є, кажуть, все готове!"

Вийшли в поле Баранове,

Стали мірять ні, не йде!

Тут замного, там замало,

Вшир не хочуть, вздовж не стало,

Бо тут ліпше, там худе.

Далі каже Лис Микита:

"Тут одна лиш стежка бита

Вас до правди заведе.

Вовче, стань на середині,

A з них кождий в сій хвилині

На ріг ниви най іде.

Станьте й стійте там спокійно,

Кождий уважай подвійно!

Як я крикну: раз, два, три!

То з вас кождий без уговку

Якнайшвидше к пану Вовку

Що є сили просто дри!

Хто найшвидше дочвалає,

Вовка з місця геть зіпхає,

Матиме найбільшу часть.

Зрозуміли?" "Зрозуміли!"

"Ну, ставайте ж, і до ціли

Най вам бог добігти дасть!"

Всередині став я радий,

Не доміркувався зради,

А Микита на межи

Аж у собі радість тисне

Як не гаркне, як не свисне:

"Раздватри! А враз біжи!"

Ледве крикнув Лис Микита

Гей, як рушили з копита

Барани у той сам час!

А як збилися докупи,

То, вам наче штири ступи,

В мене гопнули нараз.

Штири барани відразу

Мої кості на логазу,

Бачилося, потовкли;

Я лиш зіпнув, закрутився

Та й на землю покотився,

Очі кров'ю заплили.

Читать далее
Добавить отзыв