Зів’яле листя

Описание:

Іван Франко: видатний український письменник, перекладач, критик, дослідник, філософ, громадський діяч, політик. Його називають «каменярем» української літератури зокрема та культури загалом. Збірка «Зів’яле листя» розкриває обличчя Івана Франка-лірика. Поет розкидає «жмутки зів’ялого листя» та згадує свої втрачені любові. Не випадково він пише, що «тричі являлася мені любов»…   Добірка містить такі тексти:       • «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»     • «Тричі мені являлася любов»     • «Червона калино, чого в лузі гнешся…»     • «Чого являєшся мені…»     • «Як почуєш вночі край свойого вікна…»     • «Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…»

Iван Якович Франко

Зів'яле листя

(1896)

 

 

Перший жмуток (1886-1893)

 

***

 

 Не знаю, що мене до тебе тягне,

Чим вчарувала ти мене, що все,

Коли погляну на твоє лице,

Чогось мов щастя й волі серце прагне

І в груді щось метушиться, немов

Давно забута згадка піль зелених,

Весни і квітів, — молода любов

З обійм виходить гробових, студених.

Себе я чую сильним і свобідним,

Мов той, що вирвався з тюрми на світ;

Таким веселим, щирим і лагідним,

Яким я був за давніх, давніх літ.

І, попри тебе йдучи, я дрижу,

Як перед злою не дрижав судьбою;

В твоє лице тривожно так гляджу, —

Здаєсь, ось-ось би впав перед тобою.

Якби ти слово прорекла мені,

Я б був щасливий, наче цар могучий,

Та в серці щось порвалось би на дні,

З очей би сліз потік полявся рвучий.

Не знаємось, ні брат я твій, ні сват,

І приязнь мусила б нам надокучить,

В житті, мабуть, ніщо нас не сполучить,

Роздільно нам прийдеться і вмирать.

Припадком лиш не раз тебе видаю,

На мене ж, певно, й не зирнула ти;

Та прецінь аж у гріб мені — се знаю —

Лице твоє прийдеться донести.

 

Читать далее
Добавить отзыв