Лис Микита

Описание:

«Лис Микита» в часи Івана Франка був надзвичайно популярною книжкою! Він розходився накладами по 3 тисячі примірників (такі цифри нечувані, адже в ті часи успішною могла вважатися книжка накладом бодай 500 примірників чи навіть менше), а видавці за життя Франка встигли продати 5 накладів цієї книжки. Іван Франко 20 років дописував і редагував «Лиса Микиту». Річ у тім, що ця дитяча казка має дуже суттєву публіцистично-громадську складову, тобто текст міг змінюватися під впливом актуальних суспільних викликів. «Лис Микита» має витоки в культових оповідках Європи часів Відродження про лиса Ренара, тобто хитромудрого та дотепного героя, котрий вміє вийти сухим із будь-якої води. Саме «Лис Микита» став першою виставою першого київського Театру ляльок, саме «Лис Микита» називався гумористичний журнал… А в сучасній культурі маємо декілька анімаційних адаптацій «Лиса Микити», хронологічно останній мультик створено 2007 року.

Іван Франко

ЛИС МИКИТА

 

 

ПІСНЯ ПЕРША

 

Надійшла весна прекрасна,

Многоцвітна, тепла, ясна,

Мов дівчина у вінку;

Ожили луги, діброви,

Повно гамору, розмови

І пісень в чагарнику.

 

Лев, що цар є над звірами,

Пише листи з печатками,

Розсилає на весь світ:

«Час настав великих зборів!

Най зійдесь до царських дворів

Швидко весь звірячий рід».

 

Ось ідуть вони юрбами,

Мов на відпуст з корогвами —

Все, що виє, гавка, квака;

Лиш один мов і не чує,

В своїм замку, знай, ночує —

Лис Микита, гайдамака.

 

Ой, недаром він ховаєсь!

Знать, сумління обзиваєсь:

«Кривдив ти звірячий люд!»

Тим часом в своїй столиці

Цар засів поруч цариці,

Щоб творити звірам суд.

 

Перший вийшов Вовк Неситий.

«Царю, — каже, — від Микити

Вже мені хоч пропадать!

Діток моїх б’є, кусає,

А Вовчицю обмовляє

Так, що й сором повідать!

 

А й мене — хіба ж то чесно? —

Як він хитро і облесно

Мало в гріб раз не ввігнав!

Се було ще того разу,

Як я з царського указу

Мировим суддею став.

 

От до мене вбіг Микита:

«Вовче, справа знаменита!

Штири барани ось тут.

Їм лишилася по батьку

Гарна частка поля в спадку,

І на твій здаються суд.

 

Бачиш, почали свариться,

Ані руш їм поділиться —

Геометри в них нема.

Я веду їх в сюю нетру:

Будь їм ти за геометру, —

Праця буде недарма».

Читать далее
Добавить отзыв