Слідуй за розбитим черепом

Жанр: Естественные науки, Физика

Правообладатель: Віхола

Дата первой публикации: 2021

Описание:

Якщо вам здається, що якийсь орган з'явився в процесі еволюції нізвідки, то вам здається. Або сниться. Ніщо нізвідки не береться. Те, як збудовані ми з вами, ваша домашня кішка чи щебетлива пташка за вікном, до найменшої кісточки є результатом мільйонів років еволюції. Про все це у своїй книжці «Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета» розповідає науковець Леонід Горобець. Він скрупульозно простежує, як змінювалися скелет і кістки, пояснюючи на динозаврах, людях і навіть рибах, як працювала всі ці роки еволюція. Що таке ген «їжачок сонік», навіщо жабам «відмовлятися» від ребер і чому крокодиляче м’ясо на смак нагадує курятину? Чому очі розміщені на голові, а не, скажімо, на руках та чи справді кінцівки — то колишні плавці? Яка риба за швидкістю може обігнати гепарда та який палець довелося б ампутувати, якби ми пересувалися, як рептилії? Чому восьминоги, попри великий мозок, часом бувають тупіші, ніж бджоли, і що спільного в акул з літаками? Автор книжки відповідає на ці й інші питання, водночас пояснюючи, чим внутрішній скелет крутіший за зовнішній і як відрізнити колегу від рептилоїда.

cherep_front.png

Відгуки про книжку

У наш час безперешкодного доступу до будь-якої інформації Лео­нідові Горобцю вдалося найскладніше — не перетворити науково-­популярну книжку на збірку сухих фактів. Натомість перед читачем розгортається справжня драматична історія поневірянь скелета, його метаморфоз, перемог і фейлів, розтягнута на мільйони років, стисло й цікаво викладена на сторінках.

Леонід ретельно й методично веде нас заплутаними стежками еволюції, і подорож ця — не безтурботна прогулянка: навпаки, читачу доведеться продиратися крізь нетрі природничих наук, математики, фізики та подекуди філософії. Однак він може бути певен, що не заблукає, бо за руку його завжди триматиме допитливий і дотепний автор. Тож подорож ця в будь-якому випадку буде комфортною. А ще за свої ментальні зусилля читач отримає безліч винагород: тут і там у наукових хащах заховані скарби — інсайти, які допоможуть краще зрозуміти природу і Всесвіт.

Тому, якщо ще хтось вагається, чи варто читати книжку про скелет, — відкиньте всі сумніви. Адже це саме той випадок, коли обійшовши весь світ та побачивши різні епохи, приходиш до кращого розуміння самого себе.

Андрій Сем’янків, лікар, автор блогу про медицину MED GOblin та книжки «Медицина доказова і не дуже»

Про Великий вибух ви чули майже точно. Як вважає сучасна на­ука, ця незбагненна розумом пересічної людини подія сталася понад 13 міль­ярдів років тому й дала початок геть усьому, що було, є і буде навкруги. Зокрема й майже непомітній у масштабах Всесвіту планеті Земля.

Але саме тут значно пізніше, трішки більше як пів мільярда років тому, стався ще один дуже важливий вибух — кембрійський. Живі організми, у тому числі й тварини, були задовго до нього. Але їм бракувало твердої основи — такої, щоб залишити по собі чіткий слід у геологічному літописі і таким чином розповісти про своє життя нам з вами — їхнім далеким нащадкам.

Саме в Кембрії з’являється така основа — скелет. Причому з’явилася так раптово і масово, що з погляду геології, яка має справу з мільйонами й сотнями мільйонів років, це схоже на справжній вибух.

З того часу багато тисяч різноманітних форм тварин уже не зникали безслідно, а лишали після себе відбитки, або скам’яніли кістки. Саме завдяки їм ми дізнаємося про те, які тварини колись жили на землі, у воді та в повітрі.

Скелети можуть розповісти неймовірно багато: як тварина рухалася, чим харчувалася та як сама уникала перспективи стати чиїмось обідом. І ще дуже багато.

Ця книжка розповідає про скелети — про їхнє велике різноманіття і шляхи, якими рухалася еволюція, щоб їх «підігнати» під умови існування. Кістки дуже багато пояснюють навіть там, де на перший погляд пояснити нічого не можуть.

Ось, наприклад, чому давні ракоскорпіони, хоча й були великими, але жоден з них не був більшим за три метри? Або чому розумним восьминогам залишається лише мріяти про створення «альтернативної цивілізації»? А чому жаби й черепахи дихають у подібний і досить дивний спосіб попри те, що вони не надто близькі родичі, й чому з мозком не дуже склалося в обох?

У книжці є відповіді на ці запитання, як і безліч інших фактів про наші кістки та кістки наших численних еволюційних предків і далеких родичів. Багато із цих фактів майже точно вас здивують, якщо ви, на відміну від Леоніда Горобця, який цю книжку написав, не займаєтеся палеонтологією чи дослідженням еволюції.

Попри те що текст щедро приправлений добрими жартами автора, ця книжка не покликана розважати читача. Та й у цьому немає потреби, адже вона захоплює, веде за собою, і знову ж таки — дивує. Запевняю, що майже жодної «користі» в ній ви не знайдете. У тому сенсі, що «намастити її на хліб» одразу після прочитання не вийде.

І це радше її перевага. Адже хороша науково-популярна література ніколи не потребувала подібного «виправдання», як не потребує його і значна частка самої науки. Утім, може, вас хоча би втішить знання про те, чому із зубами мудрості в сучасних людей проблем навіть більше, ніж з іншими зубами.

Дмитро Сімонов, науковий журналіст

Читать далее
Добавить отзыв