Пасажир

Жанр: Художественная литература

Правообладатель: Видавництво Анетти Антоненко

Дата первой публикации: 2018

Описание:

Цю книжку я писав уривками впродовж кількох років. То ж на початку це були лише діалоги. Потім з’явилося бачення літературного твору. В процесі роботи випростувалося розуміння форми, яку можна було б не тільки читати, а й грати в театрі. Драматургічна природа тут усе ще присутня в діалогах, і твір цей напевно колись іще знайде своє відлуння і на сцені або й кіноекрані. Вигадувати велосипед, кажуть, є справою невдячною... А я все ж таки дотримуюся протилежної думки. Той, хто шукає, мусить покладатися тільки на себе. Ступити крок за межу знаного й не шукати підказок чи перегуків ні в кого іншого є справою кожного відважного мандрівника. Велосипед треба винаходити самому, хоч як парадоксально це звучатиме. Усі старі варіанти велосипеда лишень кличуть до подорожей, а створення свого, відкриває суть смислу потреби в самій подорожі й у велосипеді, котрий, хоч як крути педалі, найчастіше є лише транспортним засобом, завдяки якому наше буття перетворюється на найзахопливішу гру. «Хто не ризикує, той не п’є шампанського», — свідчить старе прислів’я. А творчість це завжди ризик, у цьому випадку ризик у мандрах у пошуку мудрості. Щиро кажучи, я жодного велосипеда тут не вигадую. Усе вже й так давно відомо кожному з нас від початку. Відомо, але чомусь забуто. Тому твір цей, скоріш за все, є одним із ключів до відкриття тих дверей, за якими заховано наше знане. Є тут і наведені приклади з практик інших шукачів пригод і великих майстрів своєї справи, як доказ того, що, шукаючи, завжди надибаєш собі на голову не лише нових пригод, а й нового змісту «з» і «для» свого життя. Та все ж головні наші пригоди завжди тільки попереду, як і будь-яка нова незнана дорога, коли осідлаєш отого, власноруч створеного, свого велосипеда. То ж нічого даремно зволікати, пора вирушати в подорож. Оглядаючись навкруги будьмо уважні до того, що відкриватиметься всередині нас. Тримай кермо міцніше, дорогий читачу!

Cover
Анотація

Етьєну Сеґену немає й тридцяти. Родом із Друмонвіля, він уже кілька років мешкає в Монреалі. Етьєн щойно отримав посаду викладача літератури в коледжі свого рідного міста. Хай там як, на роботу й з роботи він їздитиме по двадцятому шосе, поїздка в один бік — близько години, завдяки цьому він слухатиме радіо, а найголовніше — забуде про нещодавнє розлучення! Незабаром Етьєн помічає автостопера, завжди на тому самому місці й у той самий час, коли він проїжджає повз. Чому б не підвезти його, щоб дорога не здавалася такою одноманітною? Відразу ж хлопець розуміє, що пасажир знав його ще в дитинстві, але Етьєн страждає на амнезію, і зовсім не пам’ятає своїх дитячих років. В нього виникає запитання: то хто ж цей пасажир, якого він узяв за звичку підвозити? І що вони разом робили у свої юні роки?

Усі права застережені. Жодну частину цього видання не можна переви­да­ва­ти, перекладати, зберігати в пошукових системах або передавати у будь-якій формі та будь-яким засобом (електронним, механічним, фотокопіюванням або іншим) без попередньої письмової згоди на це ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко».

ISBN 978-617-7654-42-0

© Patrick Senécal et les Éditions Alire

© Ростислав Нємцев, український переклад, 2020

© «Видавництво Анетти Антоненко», 2020


Патрік Сенекаль

Пасажир

Читать далее
Добавить отзыв